- Зміст справи та розмір штрафу
- З якими аргументами ТОВ прийшло до суду
- Якою була позиція податкового органу
- Що вирішив суд
- Три практичні висновки для бухгалтерів і платників податків
Досить часто порушення податківцями правил проведення перевірки рятують підприємства та ФОПів від штрафів, які були застосовані за наслідками такої перевірки. Приклади таких випадків ми багато разів наводили у статтях:
- Фактична перевірка ФОП – 2026: як ДПС порушує норми ПКУ і чи можна її оскаржити?
- Аналіз первинних документів під час камеральної перевірки не передбачено (для цього є документальна перевірка)
- Як зараз штрафують за торгівлю без реєстрації ФОПом? (І чому дотепер складають протоколи за скасованим ГКУ)
- Чи можна скасувати ППР за повторною перевіркою, скасувавши наказ на першу перевірку?
Але навіть якщо порушення податківців будуть доведені і суд їх визнає, оскаржити штраф щастить не кожному. Тобто стовідсоткової гарантії успіху немає. Розглянемо приклад, який це доводить; це постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 у справі №440/14931/24.
Зміст справи та розмір штрафу
ДПСУ отримала від компетентного органу Чеської Республіки відповідь на спеціальний запит про отримання податкової інформації щодо взаємовідносин ТОВ з нерезидентом (Чеська Республіка), яка була передана ГУ ДПС області для проведення перевірки.
З цієї відповіді було з’ясовано, що засновником нерезидента у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року були фізособи з частками володіння 50% кожна, які одночасно перебувають у складі засновників ТОВ з часткою володіння 50% та 25% відповідно. Таким чином, юрособа-резидент і юрособа-нерезидент є пов’язаними особами (відповідно до абз. 3 пп. «а» пп. 14.1.159 ПКУ, у редакції, що діяла у 2016 році).
Річний дохід ТОВ-резидента у 2016 році перевищував 50 млн грн, а сума операцій з пов’язаною особою – нерезидентом у 2016 році перевищувала 5 млн грн, що вказує на обов’язковість подання ТОВ звіту про контрольовані операції за 2016 рік. Але цей звіт не було подано.
В результаті (за наслідками документальної перевірки) податковий орган у жовтні 2024 року застосував до ТОВ штрафні санкції у розмірі 413 400 грн за неподання звіту про контрольовані операції за 2016 рік, про що прийняв податкове повідомлення-рішення.
ТОВ визнало, що звіт треба було подати. Але оскаржило ППР, посилаючись виключно на процедурні порушення з боку податківців під час перевірки і на строки давності, які, на думку ТОВ, на момент застосування штрафу вже минули.
З якими аргументами ТОВ прийшло до суду
ТОВ не погодилося з висновками в акті перевірки та зазначило, зокрема, що:
- документальна позапланова виїзна перевірка фактично проводилася не за місцезнаходженням платника, а отже, була невиїзною;
- в документах, якими була оформлена ця перевірка, податковий орган назвав перевірку виїзною, хоча фактично працював поза підприємством;
- у такому разі мали застосовуватися інші процедурні вимоги (ст. 79 ПКУ);
- строк давності для застосування штрафу становить 1095 днів, оскільки:
- звіт про контрольовані операції не є податковою декларацією;
- неподання звіту не є триваючим правопорушенням;
- отже, податкове повідомлення-рішення винесене з пропуском строків давності.
Також платник посилався на порушення процедури допуску до перевірки.
Якою була позиція податкового органу
ГУ ДПС області наполягало на законності своїх дій та зазначало, що:
- ТОВ у 2016 році здійснювало контрольовані операції з пов’язаним нерезидентом;
- обсяг доходу та операцій перевищував порогові значення, встановлені ст. 39 ПКУ;
- звіт про контрольовані операції за 2016 рік не подано;
- спроба подати звіт у 2020 році завершилась неприйманням електронного документа, а отже, звіт вважається неподаним;
- неподання звіту є триваючим правопорушенням, тому строк давності не минув;
- наказ, направлення та допуск до перевірки були оформлені належним чином.
Варто зауважити, що в акті перевірки податкові орган зафіксували копію квитанції від 25.11.2020 №1, документ – звіт про контрольовані операції за 2016 рік, результат обробки – документ не прийнято. Отже, ТОВ все ж таки намагалося подати звіт про контрольовані операції в листопаді 2020 року, але отримало рішення податкового органу про неприймання звіту, який на момент проведення перевірки залишився неподаним.
Що вирішив суд
Суд докладно проаналізував як процедуру перевірки, так і матеріальну сторону порушення.
1. Щодо процедури перевірки
Суд погодився з платником, що податковий орган не довів проведення перевірки саме за місцезнаходженням платника, як того вимагає ст. 75 ПКУ для виїзної перевірки. Але також вирішив, що процедурні порушення самі по собі не є безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Суд звернув увагу на висновки Великої Палати ВС у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17: неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
2. Щодо суті порушення
Суд встановив, що:
- факт здійснення контрольованих операцій у 2016 році не спростований;
- звіт про контрольовані операції за 2016 рік фактично не подано;
- неприйнятий електронний звіт не вважається поданим;
- доказів належного подання звіту платник суду не надав.
3. Щодо строків давності
Суд підтримав позицію податкового органу та дійшов висновку, що:
- неподання звіту про контрольовані операції є триваючим правопорушенням;
- до нього застосовується спеціальний строк давності, визначений ст. 39 ПКУ з урахуванням перехідних положень;
- на момент винесення ППР строк давності не минув.
Суд також наголосив, що обов’язок подавати звіт про контрольовані операції до 1 жовтня року, що настає за звітним, встановлений пп. 39.4.2 ПКУ (у редакції, чинній на 2016 р).
А факт неподання або подання з порушенням звіту про контрольовані операції може бути перевірений на вимогу пп. 78.1.15 ПКУ.
Тож суд першої інстанцій відмовив у задоволенні позову ТОВ повністю та визнав податкове повідомлення-рішення законним і обґрунтованим. Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив рішення без змін.
4. Щодо розрахунку штрафних санкцій
Враховуючи приписи ст. 102 ПКУ та з урахуванням зупинення перебігу строків давності за ПКУ під час воєнного стану, суди наголосили, що станом на 23.10.2024, тобто на момент приймання ГУ ДПС області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк давності ще не закінчився. А це дає право податковому органу застосувати штраф за результатами перевірки.
За приписами п. 120.3 ПКУ неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення відповідно до вимог п. 39.4 ПКУ тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Прожитковий мінімуму для працездатної особи на 1 січня 2016 року становив 1378 грн. Отже, застосований до ТОВ розмір штрафу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням у сумі 413 400,00 грн розрахований правильно: (300 х 1 378 грн) = 413 400 грн.
Три практичні висновки для бухгалтерів і платників податків
- Неприйнятий звіт про контрольовані операції – це триваюче порушення, і звичайні строки давності в цьому випадку не працюють.
- Процедурні порушення перевірки працюють лише тоді, коли вони впливають на результат перевірки.
- Захист, побудований лише на формальних аргументах, без спростування суті порушення, є малоефективним.