Як показувала тривала практика роботи зі статутами ТзОВ, учасники (засновники) прописували у них не лише перелік учасників (їх ПІБ) та розмір їх часток, а й податкові номери засновників, їхні адреси проживання (реєстрації та фактичні) тощо.
І хоча такі персональні дані як ПІБ та адреси проживання учасників (засновників) містяться у відкритому доступі в ЄДР, вся ця практика складення статутів мала припинитись з прийняттям нового Закону про ТОВ/ТДВ.
Тим більше, що ті, хто вже встиг попрактикуватися зі зміною учасників (засновників) ТОВ вже знають, наскільки ця процедура виявилася складною та неочікувано коштовною.
Адже при заміні учасника (засновника) відбувається фактично дві процедури
1) заміна/виключення учасника ТОВ: передача частки новому учаснику, про що держреєстратору подається акт про передачу частки, або рішення про виключення учасника з товариства, або рішення про прийняття спадкоємця до складу учасників тощо.
При цьому рішення (протоколи) учасників (засновників) викладаються на нотаріальному бланку, а підписи учасників посвідчуються нотаріально;
2) внесення змін до статуту – але це у разі, коли у статуті містяться відомості про учасників та про розмір їх часток у статутному капіталі.
Обидві процедури оплачуються не лише нотаріусу, а й адміністративним збором, не кажучи вже про те, що у вчиненні реєстраційної дії може бути відмовлено. І тоді доводиться все починати спочатку.
Звісно, тим, хто обрав Модельний статут, вкрай пощастило – вони приймають одну зі запропонованих редакцій статуту та працюють за ним, доки не змінять або саму редакцію, або не перейдуть на статут у власній редакції.
Загалом з 2018 року ситуація змінилася і багато товариств все ж привело свої статути у відповідність до Закону про ТОВ/ТДВ (п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про ТОВ/ТДВ). Хоча на сьогодні кількість тих, хто вимоги закону так і не виконав, залишається значною.
Обов’язкові вимоги до статуту та відмова у реєстрації ТОВ/ТДВ
Але навіть попри прийняття нового Закону про ТОВ/ТДВ та скасування ним всіх інших положень ЦКУ в частині регулювання діяльності товариств, законодавці забули про Господарський кодекс України, який певним чином зачіпає питання створення та діяльності ТОВ/ТДВ.
Зокрема, у ст. 80, 82 ГКУ було передбачено, що статути ТОВ/ТДВ мають містити відомості про статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Загалом статут товариства повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників.
Тож, фактично ГКУ вимагав не лише вказувати розмір статутного капіталу у статутах ТОВ/ТДВ, а й розмір часток їх учасників.
Нагадаємо, що обов’язкові вимоги до змісту Статуту ТОВ/ТДВ наведені у ст. 11 Закону про ТОВ/ТДВ, а саме встановлена вимога у статуті товариства зазначати відомості про:
- повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;
- органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;
- порядок вступу до товариства та виходу з нього.
Жодної інформації про статутний капітал, розмір часток учасників у статутному капіталі тощо.
Проте наявність таких старих положень у ст. 80, 82 ГКУ створювала неабиякі проблеми навіть через два роки після прийняття нового Закону.
Так, окремі державні реєстратори й у 2019-2020 роках продовжують відмовляти у реєстрації статутів ТОВ і ТДВ без відомостей про склад учасників чи розмір їх часток.
Загалом така відмова не позбавлена юридичної логіки, адже відсутність у статуті «передбачених законодавством відомостей» є прямою підставою для відмови у проведенні реєстраційної дії (п. 8 ч. 1 ст. 15, п. 2 ч. 1 ст. 27 Закону №755). Господарський кодекс належить до законодавства України. А отже, відсутність у статуті передбачених Кодексом відомостей з формальної точки зору, дійсно, може бути підставою для відмови у державній реєстрації.
Більше того, як було досліджено ініціаторами законопроєкту про внесення змін до ГКУ для усунення правових колізій у статутах ТОВ/ТДВ, вказана неоднозначність використовувалась недобросовісними учасниками для створення перешкод у роботі товариства, зокрема, подання до суду позову про визнання статуту недійсним у зв’язку з відсутністю у ньому повного переліку обов’язкових відомостей.
Мін’юст свого часу звернув увагу на цю проблему у листі-роз’ясненні від 07.06.2018 р. №6623/8.4.3/32-18. Проте запобігти діям державних реєстраторів не вдалося – листи Мін’юсту не є нормативними актами та мають інформаційний характер.
Тож, новоприйнятий Закон від 03.02.2021 р. №1183-IX покликаний усунути існуючі протиріччя та однозначно визначити, що перелік обов’язкових вимог до статутів ТОВ і ТДВ визначається виключно у профільному Законі «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Поради учасникам (засновникам) ТОВ/ТДВ та внесення змін до статутів
З 27.02.2021 року Закон №1183-IX набирає чинності, тож у статутах не обов’язково вказувати перелік учасників, розмір статутного капіталу та розмір їх часток.
Втім, ми знову наголошуємо на тому, що НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО.
Адже на практиці багато з учасників (засновників) як діючих, так і майбутніх товариств вважають за необхідне включити такі відомості до статутів.
Звісно, кожен юрист та адвокат, який працює з такими товариствами та їх засновниками, попереджає про наступні можливі зайві трати та необхідність внесення обов’язково змін до статуту як при зміні засновників, так і при збільшенні/зменшенні розміру статутного капіталу. Хоча ці відомості на сьогодні мають лише статус відомостей про юрособу, що містяться в ЄДР та є у відкритому доступі.
Втім, якщо ви все ж таки внесли до статуту інформацію про учасників, розмір статутного капіталу та їх часток, це не є помилкою. Ні Законом про ТОВ/ТДВ, ні ГКУ чи ЦКУ не заборонено вносити інші відомості до статуту, про які домовились учасники (засновники) ТОВ/ТДВ. Тому прийняття Закону №1183-IX в жодному разі не вимагає терміново вносити зміни до статутів та забирати з нього інформацію про учасників, розмір статутного капіталу та розмір частки учасників. Але якщо таке бажання виникло та для спрощення наступних дій зі статутним капіталом та складом учасників, товариства можуть зробити це у будь-який зручний час.