Досить часто у громадян виникають труднощі щодо зняття з реєстрації у власному будинку чи квартирі особи, яка в ній зареєстрована, але не проживає протягом певного часу. Існує два шляхи вирішення даного питання: позасудовий та судовий порядок. Звичайно, найпростіший спосіб – це звернутися з проханням до тієї особи, яку Ви бажаєте зняти з реєстрації, щоб вона добровільно вирішила дане питання. Проте, не завжди людина може чи бажає це робити. У такому випадку потрібно звертатися до суду із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом втрати особою права користування ним (ст. 72 Житлового кодексу України).
Роз’яснення на дану тему надає Ірина Перва, начальник відділу «Городенківське бюро правової допомоги» Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Статтею 405 ЦКУ передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Згідно Житлового кодексу УРСР, членами сім’ї є дружина (чоловік), їхні діти, батьки та інші особи, які з ними проживають і ведуть спільне господарство. Такі особи користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому заселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Водночас припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. За погодженням власника, співвласника і/або членів його сім’ї можуть вселятися і інші особи.
Кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні впливає на умови проживання в ньому – наприклад, на право отримувати житлові субсидії, на оплату комунальних послуг та послуг з утримання будинку. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.
Право на користування житлом не може втратити ні власник житла, ні співвласник (в тому числі власник частини житла). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд – не можна таку особу визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. Навіть, якщо мова йде про колишніх членів подружжя, які розділили майно, визнання таким, що втратив право одного з них, який володіє частиною квартири – неприпустимо. Те ж стосується і подружжя, які володіють не окремою частиною житла, а цілим житлом на праві спільної сумісної власності.
Отже, не визнається такою, що втратила право користування житловим приміщеннями особа при наявності поважних причин непроживання. При чому такі причини і термін зберігання права на користування житлом встановлюються судом. Оскільки вичерпного переліку таких поважних причин немає, поважність відсутності особи визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Деякі причини і терміни їхнього впливу вважаються поважними відповідно до закону та повинні застосовуватися судом в будь-якому випадку. Вони встановлені п. 1-7 ч. 3 статті 71 Житлового кодексу України і стосуються наймача і його членів сім’ї. Також, не можна визнати таким, що втратив право на користування житлом, і членів сім’ї наймача (або його самого), які забронювали на час відсутності таке житло (ст. 73-75 Житлового кодексу України).
Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом втрати особою права користування ним подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцезнаходженням жилого приміщення.
Перелік документів, які додаються до позовної заяви:
- копія паспорта та ідентифікаційного коду позивача;
- копія документа, який підтверджує право власності позивача на житловий будинок;
- довідка про склад сім’ї;
- акт обстеження житлово-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб;
- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта.
Після набрання судовим рішенням законної сили, необхідно звернутися із заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до центру надання адміністративних послуг.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!