Нагадаємо, що фактичні перевірки ДПС з початку війни не підпали під мораторій і нині потребують особливої уваги до практичного застосування відповідних положень ПКУ.
Шо має бути відомо платникам податків про такі перевірки, ми розповіли у своїй аналітиці: Фактичні перевірки: що варто знати бухгалтерам та керівникам!
А тепер і адвокат Богдан Янків у своєму Телеграм каналі розповів про постанову Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №340/283/25, де вкотре наголошується, що правомірність призначення перевірки — це первинне й обов’язкове питання, які мають досліджувати судді.
Якщо наказ видано з порушенням процедури або без належних підстав — результати перевірки не можуть бути легальною основою для штрафів.
Контроль законності фактичної перевірки — це не формальність, а чіткий алгоритм, який суд зобов’язаний пройти крок за кроком.
Крок 1. Підстава проведення фактичної перевірки: яка саме норма ПКУ?
Суд повинен точно встановити, на який підпункт пункту 80.2 статті 80 ПКУ послався контролюючий орган у наказі.
Наприклад:
- пп. 80.2.2 стосується, що причиною перевірки стала отримана інформація про порушення розрахункових операцій чи обігу підакцизних товарів від держорганів,
- тоді як пп. 80.2.5 — говорить про те, що причиною стала інформація щодо порушень у сфері виробництва та обігу спирту й алкоголю.
Це принципово, бо ці підпункти не є взаємозамінними. І перевіряти податківці мають саме те, що стало причиною призначення фактичної перевірки.
Особливо критично це для підпункту 80.2.5 ПКУ, який містить дві альтернативні (або сукупні) фактичні підстави:
- наявність / отримання інформації, визначеної законодавством у сфері обігу спирту;
- здійснення контролюючим органом функцій у цій сфері.
Суд зобов’язаний з’ясувати, яка саме з цих підстав (або їх сукупність) зазначена в наказі, а не «з’явилася» пізніше у акті та аргументації в суді від ДПС.
Суд прямо зазначив, що у наказі про проведення перевірки, якщо вона проводиться через отриману інформацію, поряд із посиланням на пп. 80.2.5 ПКУ, орган ДПС повинен щонайменше вказати на «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення», або зазначити реквізити документа, який став приводом для перевірки.
Крок 2. Чим підтверджена саме ця підстава?
Суд має перевірити:
- чи існують докази, що підтверджують заявлену в наказі підставу для призначення фактичної перевірки;
- чи належать ці докази саме до тієї підстави, яка зазначена в наказі, а не до іншої норми ПКУ.
Посилання на абстрактну «податкову інформацію», «внутрішні таблиці», «базу даних ДПС» не можуть автоматично підміняти докази, якщо вони не корелюють із конкретною підставою наказу.
Крок 3. Чине виходив податковий орган за межі предмета перевірки, визначеного у наказі?
Наприклад:
- наказ видано на підставі пп. 80.2.2 ПКУ (загальний контроль розрахунків),
- а протягом фактичної перевірки досліджуються питання пп. 80.2.5 ПКУ (детальний контроль обігу алкоголю).
Така ситуація може свідчити про неправомірність дій контролерів
Якщо хоча б один елемент відсутній або підмінений, виникають підстави для визнання наказу протиправним, а результати перевірки такими, що не можуть бути використані для застосування штрафів.
