Мін’юст надає роз’яснення щодо права господарського відання, передбаченого ст. 136 ГК України.
Загалом ця стаття розкриває одну з форм правового режиму майна, закріпленого за суб’єктом підприємництва, — права господарського відання, а саме ? речове право суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
При цьому, як випливає з частини другої цієї же статті, такий суб’єкт підприємництва має бути заснований в організаційній формі підприємства, встановленій чинним законодавством України.
І тут постає запитання: про яких саме суб’єктів підприємництва йдеться та чи можна говорити про одного та/або різних суб’єктів права власності?
Мін’юст, базуючись на положеннях статей 324 ? 327 ЦК України, статей 22, 74, 78, 112, 123, 134 ? 136 ГК України, доходить висновку про можливість закріплення на праві господарського відання майна, яке перебуває у власності різних суб’єктів права власності.
Від себе додамо, що право господарського відання — це речове право суб’єкта підприємництва, який фактично так само, як і власник, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном. Проте якщо право власника має абсолютний характер, то право господарського відання обмежує згодою власника право розпоряджатися окремими видами майна (випадки такої згоди прямо передбачаються ГК та іншими законами). Право господарського відання характеризується й можливістю власника майна здійснювати контроль за використанням та збереженням належного йому майна (без втручання в господарську діяльність користувача).
Таким чином, право господарського відання — це право суб’єктів підприємництва (юросіб), похідне від права власності, з обмеженням повноважень розпорядження окремими видами майна за згодою власника (уповноваженого органу).
