Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено у Законі України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідно до цього Закону одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі — податки, інші платежі) та надання податкових консультацій (ст. 2 Закону).
У пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України наведене визначення поняття «податкова консультація» — це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків щодо практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Таким чином, порушені Вами питання не належать до компетенції органів ДПС.
Однак зазначимо, що права та обов’язки державних службовців, а також спеціальні обмеження і заборони для них визначено в Законі України «Про державну службу».
Відповідно до ст. 16 Закону «Про державну службу» та ст. 7 Закону «Про боротьбу з корупцією», державний службовець не має права займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Тобто, по суті, заборона займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю є вимогою щодо несумісності службової діяльності з іншими видами діяльністю.
Діяльність виходячи із загальновідомих значень термінів передбачає цілеспрямовану витрату духовних і фізичних сил людини, підпорядковану пізнанню, перетворенню світу, створенню чогось нового.
Разом з тим у ст. 319 Цивільного кодексу України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
У цій самій статті зазначено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.
Таким чином, нормами чинного законодавства України не встановлено обмежень для державних службовців щодо розпорядження своїм майном.
