Реформування податкової служби відбувається сьогодні у площині не лише зміни структури податкових органів, але й налагодження неупереджених відносин між ревізорами та платниками податків.
Проведення документальної перевірки платника з питань правильності визначення ним податкових зобов’язань у деклараціях і звітах є однією зі складних процедур, результати якої залежать від багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів.
Чому так відбувається? Бухгалтерські служби платників податків відповідно до чинного законодавства щодня виписують, приймають, опрацьовують і згруповують первинні документи у регістри бухгалтерського обліку, за результатами чого складають визначену законодавством звітність, зокрема фінансову та податкову.
Чим більший обсяг фінансово-господарських операцій платника, тим більші обсяги документації та, як наслідок, більша кількість працівників такої служби.
Ревізор, який приходить на перевірку платника, у короткий термін, визначений законодавством, зобов’язаний ознайомитись зі специфікою діяльності суб’єкта господарювання, ведення бухобліку тощо, і лише після цього приступити до дослідження правильності задекларованих показників податкової звітності.
Саме в цій ситуації ревізор потребує допомоги посадових осіб платника податків, у тому числі з питань правильного визначення фактичних видів діяльності платника податків, виробничих та інших процесів господарської діяльності, отримання від платника відповідних бухгалтерських, первинних та інших документів тощо.
Як свідчить практика, при проведенні перевірок інколи виникають спірні ситуації щодо правильності оподаткування певних видів господарських операцій платником податку. Причиною цього можуть бути як дії, так і бездіяльність посадових осіб платника податків або ревізора податкового органу.
Наголошуємо, що саме під час проведення перевірки мають бути врегульовані всі спірні питання шляхом надання платником відповідних пояснень та їх документального підтвердження ревізору, який проводить перевірку. Це в подальшому дасть можливість уникнути процедури надання заперечень до акта перевірки або проходження адміністративного чи судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Тому платник податків у разі непогодження з певними висновками ревізора ще до закінчення перевірки повинен повідомити його про спірну ситуацію та вимагати від податкового органу проведення перевірки відомостей і фактів, що можуть свідчити на його користь. При цьому процедуру вирішення спірних питань під час проведення перевірки передбачено Методичними рекомендаціями №213.
Ці питання до завершення перевірки виносяться ревізором на розгляд постійних комісій при відповідних органах ДПС, до складу яких входять фахівці структурних підрозділів, наділені функціями здійснення податкового контролю, адміністрування податків і зборів, розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення органів ДПС та супроводження справ у судах. Висновки комісії в обов’язковому порядку враховуються під час складання акта перевірки.
Водночас трапляються випадки, коли при проведенні перевірок працівники контролюючих органів, на думку платника податків, не враховують документи, надані ним до перевірки. У такому випадку Податковим кодексом передбачено право платника надіслати листом з повідомленням про вручення або надати безпосередньо до контролюючого органу копії таких документів для їх вивчення та врахування.
Подальша процедура дослідження документів залежить від дати надходження не врахованих перевіркою документів до органу ДПС, а саме:
якщо документи надано менше ніж за три дні до дня її завершення, то проведення перевірки продовжується на строк, визначений ст. 82 Податкового кодексу (великі платники податків — 10 робочих днів, суб’єкти малого підприємництва — не більш як на два робочих дні, інші платники податків — не більш як на п’ять робочих днів);
якщо документи надано протягом трьох робочих днів з дня отримання платником акта перевірки, то податкове повідомлення-рішення не приймається, а призначається позапланова документальна перевірка.
Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення за результатами перевірки порушень складається акт, а якщо таких порушень немає — довідка.
Акт (довідка) складається у двох примірниках, підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, реєструється в органі ДПС протягом п’яти робочих днів після закінчення перевірки та вручається платнику з додержанням процедури, передбаченої для документальних виїзних перевірок п. 86.3 ст. 86 Податкового кодексу та документальних невиїзних перевірок — п. 86.4 ст. 86 цього Кодексу.
Якщо платник податків не згоден з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення протягом п’яти робочих днів із дня отримання акта.
Наголошуємо, що відповідно до норм Податкового кодексу термін подання заперечень подовжено з трьох до п’яти робочих днів, при цьому відлік починається саме з дня отримання акта перевірки, а не з наступного дня.
При поданні заперечень до акта перевірки слід звернути увагу на податковий орган, працівники якого проводили перевірку. Якщо перевірку здійснювали працівники органу ДПС іншого, ніж орган ДПС, де перебуває на обліку платник податків, то у цьому випадку заперечення повинні надаватися до органу ДПС за основним місце обліку платника податків.
Податковим кодексом передбачено можливість участі платника податків у розгляді заперечень, про що він повинен зазначити в тексті заперечень. При цьому податковий орган зобов’язаний повідомити такого платника про місце й час проведення їх розгляду.
Заперечення розглядаються податковим органом протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання, і платнику податків надсилається відповідь.
Подальша реалізація матеріалів перевірки передбачає винесення податкового повідомлення-рішення, яке приймається протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень платника податків — протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Крім того, Податковим кодексом вирішено існуючу до 1 січня 2011 р. проблему щодо подальшої реалізації матеріалів перевірок у випадках, коли за їх результатами встановлено завищення збитків або від’ємного значення ПДВ, а саме передбачено надсилання платникам податків відповідних податкових повідомлень-рішень.
Податковим кодексом також передбачено прийняття податкових повідомлень-рішень не лише у разі збільшення податковим органом податкових зобов’язань платника, але й у разі їх зменшення, що сприятиме застосуванню однакового підходу при виявленні помилок у податковій звітності платника.
Водночас як у разі встановлення порушень податкового законодавства, так і у випадках порушень іншого (неподаткового) законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, діє єдиний порядок та терміни надсилання платникам податків податкових повідомлень-рішень та їх оскарження.
Так, наказом №985 розроблено нові форми податкових повідомлень-рішень і порядок їх надсилання платникам податків.
Граничний термін сплати сум, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, припадає на 10-й календарний день від дати отримання цього податкового повідомлення-рішення платником.
При цьому після вручення податкового повідомлення-рішення платник податків має право оскаржити його в адміністративному або судовому порядку.
Адміністративне оскарження здійснюється у порядку, встановленому ст. 56 Податкового кодексу та Положенням №1001.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Податковим кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.
Зауважимо, що порядок адміністративного оскарження не поширюється на накази про проведення перевірки (як рішення органу ДПС). Наказ — це правовий акт, який видається на підставі та на виконання чинних законів, указів, урядових постанов і розпоряджень, наказів, положень та інструкцій органів вищого рівня. Наказ є актом внутрішнього управління, чинність якого не виходить за межі певної галузі конкретного підприємства, об’єднання, установи. Тобто наказ керівника органу ДПС — це управлінське рішення, що не підпадає під визначення будь-якого іншого рішення у розумінні ст. 56 Податкового кодексу та не підлягає адміністративному оскарженню в установленому цієї статтею Кодексу та Положенням №1001 порядку.
Підсумовуючи вищезазначене, пропонуємо платникам податків під час проведення перевірок повною мірою використовувати передбачені Податковим кодексом права та разом з податковим органом забезпечувати своєчасне узгодження позицій з питань оподаткування тих чи інших господарських операцій.