Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДПС у Львівській області на своєму сайті http://www.sta.lviv.ua/ повідомляє про судову практику за участю органів ДПС: спір стосується порушення вимог пп. 5.2.2 ст. 5 Закону №2181 — визнання бездіяльності податкового органу щодо ненадсилання (невручення) рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення. Рішення прийнято на користь податкового органу.
Так, за даними ДПС у Львівській області, ВАСУ, розглянувши касаційну скаргу платника податку, у своєму рішенні зазначив: «...Судами на підставі досліджених доказів (конверта та листа відділення поштового зв’язку від 27.12.2005 р.) достовірно встановлено факт надіслання (вручення) рішення про результати розгляду скарги, що виключає підстави для задоволення позову про визнання бездіяльності податкового органу щодо ненадсилання (невручення) такого рішення. Сам по собі факт надсилання рішення про результат розгляду скарги на адресу платника податків без повідомлення про вручення, на чому наголошує позивач, не є підставою для висновку про ненадсилання такого рішення контролюючим органом і не може бути підставою для задоволення позову, предметом якого є вимоги про визнання бездіяльності податкового органу щодо ненадсилання (невручення) рішення...».
Слід звернути увагу на те, що такий підхід до тлумачення поняття «надсилання (вручення)» в судах спостерігається й сьогодні. Хоча, з огляду на положення ПКУ, зокрема, п. 58.3, до поняття «надсилання (вручення)» значно ближче поняття вручення, тобто дія, яка полягає у переданні відповідного рішення посадовій особі під розписку або надісланні листом з повідомленням про вручення.
Тож на сьогодні ПКУ термін «надсилання (вручення)», на нашу думку, прив’язав саме до факту отримання платником податку кореспонденції, ніж до факту надсилання його податковим органом.
До речі, на такий висновок наштовхують і приписи останнього абзацу п. 58.3 ПКУ: «У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків».
