Право органів ДПС запрошувати платників податків встановлено підпунктом 20.1.1 ПКУ.
Відповідно до зазначеного підпункту, метою запрошення може бути:
1) перевірка правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів;
2) перевірка дотримання вимог іншого законодавства (у компетенції ДПС).
Повідомлення про запрошення надсилаєтсья у порядку, встановленому статтею 42 ПКУ («Листування з платником податків»): не пізніше ніж за 10 днів до дати запрошення рекомендованим листом, в якому зазначаються:
1) підстави запрошення;
2. дата і час візиту.
Порядок надіслання повідомлення затверджено наказом ДПСУ від 22.12.2010 р. №980 «Про затвердження форми Повідомлення про запрошення платника податків до органу ДПС».
Форма повідомлення передбачає зазначення у ньому підстави, на якій платника податків запрошують до органу ДПС. Крім того, додатково до вимог підпункту 20.1.1 ПКУ, передбачено зазначати також, з якого питання надсилається запрошення.
Отже, вимоги до повідомлення про запрошення такі:
1. Мета запрошення має відповідати підпункту 20.1.1 ПКУ: або перевірка правильності сплати податків, або перевірка дотримання вимог іншого законодавства у сфері компетенції ДПС;
2. У повідомленні мають бути зазначені: 1) підстава для запрошення, 2) питання, з якого запрошують, 3) дата і час візиту;
3. Повідомлення має бути надіслане не пізніше ніж за 10 днів до дати візиту рекомендованим листом;
4. Повідомлення має бути підписане керівником органу ДПС (виходячи із затвердженої Наказом №980 форми повідомлення).
Право органів ДПС запрошувати платників податків не кореспондує обов’язок платника податків реагувати на такі запрошення. Податковим кодексом взагалі не встановлено обов′язку платника податків бути на запрошення органів ДПС або письмово відмовлятися від них. Не передбачено також і санкцій за ігнорування таких запрошень. Безумовно, недотримання органом ДПС вимог підпункту 20.1.1. ПКУ і наказу №980 про порядок надіслання або зміст повідомлення може бути зручним виправданням для платника податків, але таке виправдання не потрібне. Вибір законодавцем слова «запрошення» (але не «виклик», не «повістка») само по собі припускає певну добровільність.
Мало того, щодо мети запрошення (перевірка) варто згадати розпорядження статті 19 Конституції України:
«Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України».
Податковим кодексом встановлено, що способом, яким проводиться перевірка правильності сплати податків (іншого законодавства у сфері компетенції ДПС), є податковий контроль (пункт 62.1), який здійснюється шляхом:
1) ведення обліку платників податків;
2) інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів ДПС;
3) перевірок та звірянь.
Жодного іншого способу перевірки правильності сплати податків Податковим кодексом не передбачено. Порядок проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних чи невиїзних) та фактичних перевірок чітко регламентовані розділом 8 ПКУ. Жоден із видів перевірки не передбачає запрошення платника податків. Мало того, пунктами 76.1 і 79.3 ПКУ встановлено, що присутність платника податків під час проведення камеральних та документальних невиїзних перевірок не обов’язково.
Таким чином, хоча органам ДПС і надано право запрошувати платників податків, саме запрошення не можна вважати належним способом перевірки правильності сплати податків або дотримання іншого законодавства.
Виходячи з того, що органи влади повинні діяти на підставі і способом, визначеними Конституцією та законами України, підстави для надіслання повідомлення про запрошення також повинні бути визначені Податковим кодексом (або іншим законом). Як не дивно, ПКУ визначає тільки мету, але не підстави надіслання повідомлень про запрошення до органу ДПС. Тож будь-яке повідомлення про запрошення може бути визнане таким, що не відповідає вимогам підпункту 20.1.1 ПКУ кодексу, з тієї причини, що підставу запрошення, зазначена у повідомленні, не передбачено ПКУ.
Водночас, якщо платник податків не має вагомих причин уникати спілкування з податковим органом, на нашу думку, відмовлятися від запрошення не слід. Якщо запрошення справді стосується правильності сплати податків, його ігнорування буде лише відстроченням або загостренням проблемного питання. Адже наступним кроком податкового органу буде надіслання обов’язкового письмового запиту (див. пункт 73.3 ПКУ), а після нього — позапланова перевірка, підстави для якої знайти неважко (див. п. 78.1.1 ПКУ). Щодо запрошень, що надсилаються з іншою метою (наприклад, для давання пояснень, чому підприємство «збиткове»), — вирішувати питання «йти чи не йти» — керівникові підприємства.