На 2015-2016 роки введено мораторій на перевірки бізнесу. Але ж бюджет наповнювати треба. А головними «наповнювачами», певна річ, були і залишаються податкові органи. Наразі маємо затверджений наказом Мінфіну від 02.06.2015 р. №524 та погоджений із ДФСУ та регуляторною службою порядок формування плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків (далі — Порядок №524). Розгляньмо, на кого зараз падатиме «око» регуляторів.
Фактором проведення документальної планової перевірки суб’єкта господарювання є включення його до плану-графіку проведення таких перевірок. Для того, щоб попасти в такий план-графік, потрібно мати певний ступінь ризику в очах податкового органу. Відповідно до п. 77.2 ПКУ ризик буває високим, середнім та незначним. Саме податковий орган уповноважений класифікувати підприємства і в залежності від присвоєного ступеня ризику включати до плану-графіку проведення документальних планових перевірок. Сам опис ризиків та їх класифікація є відкритою інформацією, а от як саме податківці визначають клас ризику (ніхто не забороняє конкретному податківцю включити підприємство в план-графік просто на власний розсуд, адже контролю за цим немає жодного) і які саме підприємства в розрізі якого кварталу потрапили до плану — графіку — ця інформація є службовою і у вільному доступі її не знайти. Відбором конкретних платників податків і включенням їх до плану-графіку, розрахунок періоду перевірки, термінів проведення перевірки — все це покладається на територіальний податковий орган. Зверніть увагу, податківцям дозволено коригувати плани-графіки буквально в ході проведення планових заходів, якщо будуть виявлені «цікаві», але не включені в поточний план перевірок контрагенти.
Попередній порядок формування плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків був затверджений наказом ДПСУ від 27.06.2012 №553 (далі — Порядок №553). Порядок №524 почне діяти з дня його офіційного опублікування (1).
Ступені ризику та періодичність перевірок
Як і раніше, порядком формування плану-графіку проведення перевірок передбачається 3 ступені ризику: високий, середній та незначний. Віднесення платника податків до суб’єкта із незначним ступенем ризику передбачає включення до плану-графіка перевірок не частіше ніж раз на три календарних роки, до середнього — не частіше ніж раз на два календарні роки, високого — не частіше одного разу на календарний рік.
Типи платників податків
Раніше платники податківців класифікувалися таким чином:
• юридичні особи (платники податків, які мають ризики несплати податків та плануються до перевірок за дорученням ДПСУ та платники податків, які мають ризики несплати податків та відбираються на регіональному рівні за результатами аналізу основних показників діяльності);
• фінансові установи, постійні представництва та представництва нерезидентів;
• фізичні особи.
Порядком №524 класифікацію дещо змінено. Тепер пропонується виділяти 4 групи платників податків, для кожної з них — свої критерії відбору та встановлення ступеня ризику:
• юридичні особи (основні підприємства та їх найбільші контрагенти);
• фінансові установи, постійні представництва та представництва нерезидентів;
• фізособи-підприємці та само зайняті особи;
• юридичні особи — платники ПДФО та ЄСВ.
Усередині кожної категорії платники податків поділяються залежно від видів операцій, які вони здійснюють.
Критерії відбору
Якщо раніше показники ризику розраховувалися за певними показниками податкової звітності (навіть не беручи до уваги, що формули орієнтовані на старі форми звітності, що вже не діють), то зараз ризикованість пропонується визначати за описами операцій та пропорціями їх обсягів, які в сукупності або самі по собі дають підстави віднести конкретний господарюючий суб’єкт до певного ступеня ризику. Наприклад, відтепер наявність інформації про непідтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою ПДВ понад 5% загального обсягу ПК або ж наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 5% загального обсягу ПК за відсутності заяви платника податків щодо порушення платником ПДВ (контрагентом) порядку реєстрації ПН у ЄРПН, дасть підстави віднести таке підприємство до суб’єкту господарювання із високим ступенем ризику. Як і раніше, при плануванні враховуються показники за результатами діяльності підприємств за попередній рік.
Розглянемо основні нововведення в частині критеріїв відбору. Наприклад, якщо у звітності платника ПДВ має місце формування ПК у сумі понад 5% загального обсягу ПК за рахунок податкових накладних, які не зареєстровані у ЄРПН такому підприємству буде присвоєний середній ступінь ризику.
Показники адміністративних та збутових витрат також слід уважно контролювати: якщо сума таких витрат перевищує межу 80% задекларованого валового прибутку (зверніть увагу, не доходу, а саме прибутку!), в очах податківців це явна ознака «безтоварних» послуг (консалтингові, маркетингові дослідження, дослідження ринків збуту, супроводження товару) і, як наслідок, присвоєння суб’єкту господарювання середнього ступеня ризику та проведення перевірок кожні два роки.
Досить дивним атавізмом виглядає такий критерій, як роздроблення ПК або ПЗ з ПДВ за окрему звітну дату з одним контрагентом на кілька накладних із сумою ПДВ менше 10 тис. грн за відсутності реєстрації в ЄРПН. Одразу впадає в очі, що цей нормативний акт досить тривалий час «ходив по кабінетах» на узгодженні. І як наслідок, трохи застарів: зараз усі ПН незалежно від обсягу ПДВ реєструються в ЄРПН, тому цей критерій неможливо застосовувати.
Зверніть увагу і на такий момент. Помилка у класифікація видів доходу, відображених у ф. №1ДФ може дорого коштувати підприємству: податківці чітко будуть відслідковувати факт виплати доходу за кодами 101 та/або 102 без утримання, перерахування до бюджету ПДФО та ЄСВ із відповідним присвоєнням такому підприємству середнього ступеня ризику. А от якщо мова йде про фізосіб-підприємців та самозайнятих осіб, то для них така ознака буде свідчити про високий ступінь ризику.
Увага, юрособи! Під уважним контролем будуть і відносини основних підприємств та їх найбільших контрагентів із платниками ЄП та перехресно виконують обов’язки керівників, засновників та є співробітниками цих підприємств. Якщо обсяг таких операцій перевищить 5% загального обсягу постачання, така обставина дасть змогу податківцям перевіряти підприємство кожні два роки як підприємство із середнім ступенем ризику.
Підприємства, що будуть з метою податкового обліку об’єкта оподаткування податком на прибуток відображати податкові різниці, мають уважно стежити за різницями між значеннями основних показників фінансової та податкової звітності. У разі, коли значення відхилень сягнуть понад 10%, підприємству буде присвоєно середній ступень ризику.
Що є основними показниками звітності? Швидше за все, це буде вирішуватися виключно «на око», адже для різних підприємств основними є різні показники. Крім того, на нашу думку, про реальну дію такого критерію можна буде судити тільки у 2016 році, коли підприємства подадуть звітність за 2015 рік, а доти (за підсумками звітності за 2014 рік) мало в яких підприємств основні показники податкового та фінансового обліку хоч якось корелюють.
Нововведеннями є критерії для відбору «мінімізаторів» ЄСВ та ПДФО. Наприклад, якщо підприємство за попередній звітний період має обсяг доходу 1 млн грн і більше і при цьому нараховує зарплату меншу від законодавчо встановленого мінімуму, таке підприємство набуде статусу високоризикового. До аналогічних наслідків призведе і порушення більше ніж на 30 к.д. строків подання звітності з єдиного внеску за шість або більше звітних періодів протягом календарного року (порушення строку за три і більше звітних періодів означає для підприємства статус із незначним ступенем ризику).
--1--
На момент підписання номера до друку цей нормативний акт опубліковано не було.
-----
Юлія Кловська