Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
ДРС зазначила, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 4 Закону №877 встановлено, що виключно законами встановлюються, зокрема, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Частиною другою статті 4 Закону №771/97 визначено, що держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, серед іншого, шляхом здійснення державного контролю.
Під державним контролем у значенні вказаного закону розуміється діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки відповідності законодавству про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
Організація та здійснення державного контролю згідно з положеннями частини першої статті 8 Закону №771/97 віднесені до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Згідно з положеннями частини третьої статті 5 Закону «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів покладається, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, який відповідно до приписів статті 26 цього ж Закону, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.
Кабінет Міністрів України, діючи в межах своїх повноважень, лише наділяє конкретний орган виконавчої влади правом здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції, які випливають із закону.
Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів встановлено, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику:
– у галузі ветеринарної медицини;
– сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;
– карантину та захисту рослин;
– ідентифікації та реєстрації тварин;
– санітарного законодавства;
– попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення;
– метрологічного нагляду;
– ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності;
– насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу);
– державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва;
– державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері;
– за якістю зерна та продуктів його переробки;
– державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності;
– здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Враховуючи викладене, ДРС вважає, що мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та обмеження на позапланові заходи державного нагляду (контролю), встановлені Законом №1728-VIII, поширюються на всі відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) Держпродспоживслужбою за виключенням сфер, визначених у статті 6 цього Закону: безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.
Насамкінець ДРС звертає увагу, що висловлена позиція не встановлює норм права і має лише інформаційний характер.