Податкові перевірки роботодавців: аналіз судової практики

 Коментар до Ухвали ВАСУ від 08.06.2017 р. К/800/27467/16

Трудові договори як предмет фактичної перевірки

Відповідно до пп. 80.2.7 ПКУ, однією з підстав для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді зарплати без сплати податків до бюджету.

Предметом такої фактичної перевірки (про що має бути зазначено у наказі про її проведення та направленні) може бути:

1) використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин (тобто наявність працівників, з якими не укладені трудові договори та відсутнє повідомлення про прийняття працівника на роботу).

Нагадаємо, що повідомлення надсилались лише щодо працівників, які приймались на роботу з 27.06.2015 р. А до цього часу, у 2015 році, роботодавці повідомляли про новоприйнятих працівників шляхом їх зазначення у таблиці 5 Звіту щодо ЄСВ Докладніше про це тут>> 

2) виплати роботодавцями доходів у вигляді зарплати без сплати податків до бюджету. Як правило, таке явище податківці називають виплатою зарплати  “у конвертах”.

Водночас ВАСУ в ухвалі від 06.10.2016 р №К/800/44569/15 вважає, що під час проведення такої фактичної перевірки перевіряється не лише наявність належного оформлення трудових відносин, а й з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника.

Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Також ВАСУ вказав [1], що факти виплат неоформленим працівникам та їх розмір можуть підтверджуватись письмовими поясненнями фізосіб, довідкою, складеною робочою групою податкового органу з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення, актом перевірки та показами свідків.

Чи можливе поєднання різних видів перевірок?

Як показує практика проведення фактичних перевірок, якщо виявляються факти виплати зарплати “в конвертах”, то залежно від сум виплат, фіскали визначають й суми несплачених до бюджету сум ПДФО, ЕСВ та військового збору.

Втім варто розібратись, що з цього приводу каже закон.

Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених ПКУ податків та зборів, зокрема, ПДФО та військового збору, належить до предмета документальних перевірок, що визначено пп. 75.1.2 ПКУ та не є предметом фактичної перевірки відповідно до пп. 75.1.3 ПКУ. Такий самий порядок має застосовуватися і щодо ЄСВ (спираючись на норми п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону про ЄСВ).

Отже, навіть якщо під час фактичної перевірки і встановлено факт виплат працівникам, не відображених в обліку та звітності, для того, щоб донарахувати на них ПДФО, військовий збір та ЄСВ податківцям потрібно провести документальну перевірку. Так, вони можуть бути проведені одночасно, однак за різними наказами і направленнями!

Ось і в коментованому судовому рішенні[2]  ВАСУ наголошує на тому, що це різні перевірки, поєднати які в одному виді неможливо. Адже, як зазначає ВАСУ, перевірки повноти нарахування та сплати ПДФО, військового збору та ЄСВ, а також дотримання норм законодавства щодо укладення роботодавцем трудового договору регулюються різними нормативно-правовими актами, досліджуються та встановлюються різними способами:

• в першому випадку - на основі відповідних первинних документів,
• в другому - фактично на місці ведення господарської діяльності з встановленням певних обставин.

Законність недопуску до перевірки — чи реальні шанси?

З огляду на вищезазначене, ми цілком підтримуємо тих підприємців (це ж стосується й керівників юросіб), які оскаржують акти за фактичними перевірками, в яких перевіряючі донараховують ЄСВ, ПДФО та військового збору.

Але чи можна взагалі відмовити податківцям в допуску на таку перевірку?

Так, можна. Якщо в наказі на проведення фактичної перевірки зазначено  про перевірку нарахування ПДФО, військового збору, ЄСВ, то недопуск до перевірки коментованим судовим рішенням визнаний законним.

Звісно, не всі платники податків наважуються відмовити податківцям у допуску до перевірки. Для таких обережних платників податків зазначимо, що допуск до перевірки, підписання акту про перевірку та прийняття податкового повідомлення-рішення не дають надалі права в суді посилатись на незаконність призначення такої перевірки та вимагати скасування наказу про її проведення. Тобто, замість того, щоб визнати таку перевірку незаконною і скасувати усі її наслідки, суд буде розглядати наявність виявлених порушень та правильність визначення сум, вказаних в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.