Iз жовтня 2018 року ажіотаж з перевірками Держпраці лише набирає обертів. Нагадаємо, що 19.09.2018 р. Кабмін ухвалив Розпорядження №649-р, яке дало старт боротьбі з тіньовою зайнятістю. Ним Уряд доручив Держпраці, ДФСУ, Пенсійному фонду, Національній поліції, іншим центральним органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування провести, починаючи з 5 жовтня 2018 року, комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення.
Під час таких перевірок і вимагають документи щодо правильності оформлення трудових відносин із працівниками: наявності наказів про прийняття на роботу, належного заповнення трудових книжок, штатного розпису і робочого графіка, відомостей із виплати заробітної плати. Крім того, перевіряються і правомірність оформлення працівника на неповний робочий день, дотримання термінів і розмірів виплати заробітної плати, надання гарантій і пільг, передбачених законом (йдеться про індексацію зарплати, доплат за нічні, вихідні, своєчасність виплати відпусткових, відрядних тощо).
Тому, навіть за наявності на підприємстві лише двох осіб (і то сумісників), розслаблятися все одно не варто. Адже перевіряльників, які завітали на підприємство із перевіркою, за наявності законних підстав для її проведення, має бути до неї допущено. Iнакше відповідальності не уникнути.
Відповідальність за недопуск органів ДФС
Нагадаємо, що ПКУ пов'язує можливість недопуску перевіряльників до перевірки з відсутністю законних підстав для її проведення та/або складення наказу на перевірку. Про відсутність посадової чи уповноваженої особи у п. 81.1 ПКУ не йдеться.
Тому законних підстав для недопуску у разі відсутності керівника (уповноваженої особи) на підприємстві немає. Немає вимог і щодо перенесення перевірки в такому випадку.
При цьому посадові особи органів ДФС, яких не допущено до перевірки, складають акт недопуску до перевірки1 (п. 81.2 ПКУ), що має наслідком застосування адміністративного арешту майна платника податків (пп. 94.2.3 ПКУ), законність якого перевіряється протягом 96 годин судом (п. 94.10 ПКУ).
Водночас орган ДФС може скористатись і зверненням до суду з позовом про арешт коштів на рахунку (п. 94.6 ПКУ).
Відповідальність за відсутність посадових осіб на підприємстві
У ситуації, коли перевіряльники органу ДФС завітали на підприємство (виїзна документальна перевірка) та не можуть потрапити на його територію через зачинені двері, вони:
1) можуть видати ще один наказ на перевірку (якщо йдеться про планову перевірку). ВС у постанові від 01.10.2018 р. у справі №819/101/182 зауважив, що коли платника податків було включено до плану-графіка перевірок на відповідний рік, а посадові органи ДФС не мали змоги потрапити на підприємство через відсутність платника за місцезнаходженням, то вони мають право на кілька спроб потрапити на перевірку (скласти кілька наказів у межах одного плану-графіка);
1 Акт недопуску до перевірки слід відрізняти від акта відмови розписатись у направленні. Останній є підставою для проведення перевірки (останній абзац п. 81.1 ПКУ).
2 З коментарем до цього рішення можна ознайомитись у статті «Кілька наказів на одну перевірку» у «ДК» №45/2018.
Зверніть увагу! Для позапланових перевірок не передбачено складення кількох наказів на одну перевірку. Тут і судова практика без сюрпризів. Проте це не перешкоджає органам ДФС складати акти про проведення перевірки за наявними у фіскалів даними, результати якої платнику податків доведеться довго та дорого оскаржувати в суді (і не факт, що рішення буде на користь платника податків!).
2) повинні скласти Акт про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (пп. 1.4.5 Методрекомендацій №22). Форму такого акта не затверджено, а отже, акт складається у довільній формі з викладенням у ньому інформації про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо), дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки, адресу місцезнаходження платника податків, за якою встановлено його відсутність, та інші фактичні обставини. Копія цього акта додається до запиту (форма у дод. 8 до Методрекомендацій №22), який надсилається до оперативних підрозділів, які або знаходять суб'єкт господарювання, або ні (про що повідомляють ініціатора запиту).
Iнших дій для органів ДФС ні ПКУ, ні Методрекомендаціями №22 не передбачено. Таким чином, відсутність суб'єкта господарювання на місці під час виходу на перевірку не дає права органам ДФС ні видавати інші накази на ту саму перевірку та з тих самих підстав, ні змінювати вид перевірки з виїзної на невиїзну.1
1 Це ж підтверджує і постанова ВС від 08.08.2018 р. у справі №823/1294/17.
Відповідальність за недопуск інспекторів Держпраці
Відповідно до абзацу 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП, недопуск до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні має наслідком застосування до юросіб, які використовують найману працю, штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Утім, доволі часто інспектори Держпраці розуміють недопуск як вчинення дій з перешкоджання проведенню перевірки, що мають наслідком застосуванню штрафу вже у значно більшому розмірі – у 100-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП).
I це незалежно від того, чи йдеться про перевірку з питань порушення законодавства про працю чи з питання неоформлених працівників, що має значення при визначенні розміру штрафу. Але суди не на боці Держпраці.
Згідно з п. 16, 17 Порядку №295, у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Зверніть увагу!
Складення акта про неможливість інспекційного відвідування хоча й відповідає приписам Порядку №295, проте не свідчить про можливість застосування штрафу у розмірі 372300 грн*. Такий значний штраф може бути застосовано лише під час перевірки та за вчинення дій, що перешкоджають перевірці, предметом якої є перевірка неоформлених працівників.
* Докладніше див. у ст. «Що вважати перешкодою для перевірки» у «ДК» №50/2018.
Копія акта надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Сам лише недопуск тягне за собой штраф у три мінімальні зарплати. Втім, чи призведуть до штрафу зачинені двері чи відсутність посадових осіб на підприємстві, відповідальних за допуск перевіряльників на перевірку, наразі стверджувати складно. Можемо сказати лише одне: практика свідчить, що інспектори Держпраці переважно телефонують на підприємство та уточнюють час, коли можливо їх прийняти, або просто вимагають надати певний перелік документів (запит вручають за підписом посадової особи). Ну а про наслідки можна лише здогадуватись.
Чи варто призначати уповноважену особу? Кого обрати?
Враховуючи ситуацію, яка описується у запитанні, та розуміючи, що вона є цілком життєвою, зауважимо, що відсутність посадових чи уповноважених осіб на момент допуску перевіряльників від ДФС чи інспекторів Держпраці не є підставою для перенесення перевірки.
Судова практика
Принагідно згадаймо про одне цікаве судове рішення*, яким ВАСУ визнав: фіскальний орган не має права на прийняття податкового повідомлення-рішення, позаяк немає юридичного факту проведення самої перевірки. Хоча насправді перевірку було проведено, але без отримання потрібного допуску від платника податків – копію наказу на перевірку та направлення було вручено особі, яка не мала жодного стосунку до підприємства та жодних належно оформлених повноважень від керівника.
* Ухвала ВАСУ від 01.08.2017 р.
Особи, яким пред'являються документи про перевірку, розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі коли платник податків не допускає до перевірки, як правило, складаються пояснення причин такого недопуску з боку платника податків, а сам акт недопуску до перевірки – посадовими особами фіскального органу (п. 81.2 ПКУ).
Кожен із цих документів складається із зазначенням прізвища, імені та по батькові особи, яка не допускає до перевірки. Як правило, це керівник або інша уповноважена особа. Згідно з приписами пунктів 81.1 та 80.2 ПКУ відповідні документи на перевірку, а саме копія наказу, направлення та службові посвідчення, пред'являються платнику податків, а саме його посадовим (службовим) особам, або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції (ч. 2 п. 81.1 ПКУ).
На сьогодні всі перевіряльники знають, що перевірка належно оформлених документів та повноважень перевіряльників/посадових осіб підприємства відбувається з обох сторін – як з боку державного органу, так і з боку суб'єкта господарювання (платника податків).
Тому відсутність керівника чи іншої посадової/уповноваженої особи, відповідальної за допуск до перевірки (підписання документів, що надаються перевіряльниками, або актів недопуску) та супровід перевірки, надання всіх необхідних документів, підписання акта перевірки, оскарження її результатів, не звільняє від вчинення дій перевіряльниками Державної фіскальної служби або інспекторами Держпраці, що наведені нами вище.
Ми неодноразово нагадували про те, що відсутність керівника не зупиняє діяльності підприємства. Тому керівник, який відбуває у тривале відрядження чи відпустку, на нашу думку, має в обов'язковому порядку передати повноваження іншій особі. I якщо такі повноваження не обмежено лише підписом внутрішніх документів по підприємству, а стосуються й ведення госпдіяльності, така особа повинна мати окремо прописані повноваження й щодо перевірок.
Окремо питання стосовно підписувача – особи, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Фактично така особа-підписувач наділяється правом вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, тобто повноваженнями лише в межах госпдіяльності. Тому, на нашу думку, повноваження щодо перевірок має бути окремо прописано у довіреності чи наказі керівника. Iнакше таку особу-підписувача складно назвати уповноваженою. I її підпис свідчитиме про неналежне вручення документів на перевірку.
Таким чином, обираючи особу, якій керівник передає повноваження щодо супроводу податкової перевірки чи перевірки у сфері праці, треба насамперед керуватися посадовими обов'язками такої особи (або вимогами довіреності для представника/підписувача). Адже, крім допуску до перевірки, особа, яка здійснює супровід перевірки, має виконувати законні вимоги перевіряльників/інспекторів.
Ненадання будь-якого з документів під час перевірки може витлумачитись як його відсутність або перешкоджання у її проведенні, що спричинить не лише акти перевірок з виявленими порушеннями (це стосується і Державної фіскальної служби, і Держпраці), але й складності під час оскарження вже у присутності керівника.