Строки у спорах про зарплату: Верховний Суд вказав на помилку апеляції

Чи може працівник втратити можливість стягнути зароблені кошти лише через те, що минув певний час? І чому документ про остаточний розрахунок при звільненні може мати вирішальне значення?

Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на своїй сторінці у Facebook розповіла, що ці питання стали ключовими у справі №373/1381/25, яку 16 вересня 2026 року розглянув Верховний Суд.

Історія показова: працівниця вимагала понад 200 тисяч гривень невиплаченої зарплати, однак апеляційний суд значно зменшив суму стягнення. Верховний Суд скасував це рішення та направив справу на новий апеляційний розгляд.

Розбираємося, чому.

Від нарахованої зарплати – до судового спору

Жінка працювала провідним юрисконсультом ТОВ «Європейський правовий захист» із листопада 2016 року до серпня 2024 року.

Звільнилася вона за угодою сторін.

За її твердженням, роботодавець нарахував, але не виплатив заробітну плату за період із березня 2022 року до серпня 2024 року. Загальна сума заборгованості становила 200 798,20 грн.

У травні 2025 року колишня працівниця звернулася до суду.

Суд першої інстанції задовольнив позов повністю. Проте Київський апеляційний суд у січні 2026 року скасував це рішення та присудив лише 24 609,48 грн – за частину періоду, з березня до 18 липня 2022 року.

Причиною відмови в решті вимог стало застосування строків звернення до суду.

Чому питання строків стало принциповим?

До 19 липня 2022 року ст. 233 КЗпП передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник міг звернутися до суду щодо стягнення належної зарплати без обмеження будь-яким строком.

Після змін, внесених Законом України №2352-IX, законодавство встановило інші правила. Зокрема, для спорів про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачено тримісячний строк звернення до суду з дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми.

Однак 11 грудня 2025 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №1-р/2025, яким визнав неконституційним положення ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Апеляційний суд вважав, що це рішення не поширюється на спірні правовідносини, які виникли раніше.

Верховний Суд із таким підходом не погодився:

під час апеляційного перегляду суд мав оцінити правове значення рішення Конституційного Суду України та не застосовувати положення, визнане неконституційним, без належного аналізу відповідних правовідносин.

Найважливіший нюанс: яке повідомлення отримав працівник при звільненні?

У цій справі Верховний Суд звернув увагу на обов’язки роботодавця, передбачені ст. 47 і 116 КЗпП.

У день звільнення роботодавець повинен видати працівникові копію наказу про звільнення, письмово повідомити про нараховані та виплачені суми й провести розрахунок у строки, встановлені законом.

І саме тут виникло питання, яке апеляційний суд належним чином не дослідив: чи отримала працівниця письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, і якщо так – коли саме?

Верховний Суд окремо пояснив: у спорах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, спеціальне правило ч. 2 ст. 233 КЗпП потребує самостійної оцінки.

Якщо роботодавець надав працівникові таке письмове повідомлення, а передбачений тримісячний строк сплив до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року, цей строк у відповідній категорії спорів зберігає значення.

Водночас у розглянутій справі апеляційний суд не встановив належним чином, чи було повідомлення вручено працівниці та коли це сталося. Тому зроблений ним висновок про пропуск строку виявився передчасним.

Що це означає на практиці?

Не можна автоматично вважати, що після рішення Конституційного Суду України всі строки у трудових спорах скасовані. Так само не можна відмовляти працівникові в захисті його права на зарплату, не з’ясувавши, яка саме норма застосовується до конкретної вимоги та які обставини підтверджені доказами.

Суд має розмежувати загальний строк звернення з трудовим спором і спеціальний строк у справах про виплату всіх сум, належних працівникові при звільненні.

Ще один важливий висновок: суд повинен оцінити аргументи обох сторін

Працівниця посилалася на те, що роботодавець не надав їй письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Вона також порушувала питання про поновлення строку на випадок, якщо суд визнає його пропущеним.

Верховний Суд наголосив: апеляційний суд не може обмежитися формальним посиланням на строк і відсутність клопотання про його поновлення, не надавши належної оцінки істотним доводам сторони.

Рішення має бути законним і обґрунтованим, а суд повинен пояснити, чому приймає або відхиляє аргументи, які мають значення для справи.

Чим завершився розгляд у Верховному Суді?

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу працівниці, скасував постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Апеляційний суд має повторно дослідити докази, встановити обставини справи, надати їм належну правову оцінку та ухвалити обґрунтоване рішення.

Важливо: Верховний Суд не присудив остаточно 200 798,20 грн. Питання про належну суму стягнення має бути вирішене під час нового апеляційного розгляду.

Що варто пам’ятати працівникам і роботодавцям?

Працівникам варто зберігати розрахункові листки, банківські виписки, документи про нарахування зарплати, наказ про звільнення та письмове повідомлення про розрахунок. Якщо такого повідомлення не надано, це важливо зазначити й документально зафіксувати.

Роботодавцям необхідно своєчасно проводити остаточний розрахунок, виконувати обов’язок щодо письмового повідомлення про належні працівникові суми та зберігати документи, які підтверджують виконання цих вимог.

У трудових спорах значення мають не лише наявність заборгованості, а й обставини виникнення вимог, документи про розрахунок при звільненні та правильне застосування норм законодавства про строки звернення до суду.

Головний висновок: право на своєчасне отримання заробітної плати гарантоване Конституцією України. А у разі трудового спору значення мають не лише сума заборгованості та строки звернення до суду, а й належне оформлення документів при звільненні та повна оцінка всіх істотних обставин справи.