Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 р. № 817/1147/17
Ситуація, яка розглядалася судом, є доволі звичайною: платник ПДВ надіслав до ЄРПН на реєстрацію податкові накладні. Йому в такій реєстрації відмовили. Щоб відновити реєстрацію, платник подав пояснення і копії документів, які підтверджують реальність господарської операції, що призвела до виникнення ПЗ з ПДВ. Але комісія ДФСУ не взяла такі пояснення і документи до уваги.
Далі події були вже менш типовими - платник ПДВ вирішив оскаржити рішення податківців у суді і отримав судове рішення на свою користь. Згідно з ПКУ це означає, що ДФСУ має зареєструвати його податкові накладні в ЄРПН (відбувається це датою набрання чинності рішення суду, але «заднім числом» - в Реєстрі така податкова накладна з’явиться датою її подання на реєстрацію платником ПДВ. Докладніше тут). Отже, штрафи за несвоєчасність реєстрації таких податкових накладних до платника не застосовуватимуться, адже порушення строку її реєстрації не буде.
Що ж змусило суд прийняти рішення на користь платника ПДВ?
Аргумент №1>> Платник ПДВ дотримувався норм ПКУ і виконав усі вимоги для реєстрації податкових накладних
Суд зазначив, що податкове зобов’язання було визначено платником ПДВ правильно і правомірно. Факт надання послуг та відвантаження товарів було підтверджено видатковими накладними та актом, а факт їх оплати – відповідними платіжними дорученнями. Це, на думку суду, свідчило про те, що господарські операції, за результатами яких видані податкові накладні, носять реальний характер. Також наданими документами було підтверджено, що платник ПДВ - позивач на момент здійснення таких господарських операцій мав достатні технічні, людські та матеріальні ресурси.
Коли платник ПДВ отримав повідомлення про те, що його податкові накладні заблоковано, він надав до ДФСУ всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації яких було відмовлено. Суд, розглядаючи ці документи, вирішив, що їх достатньо для підтвердження реєстрації податкових накладних, а ДФСУ – ні. При цьому, на думку судe, ДФСУ порушила норми ПКУ. Які саме, зазначимо далі.
Аргумент №2>> Недостатність інформації у повідомленнях від ДФСУ про підстави, за якими податкові накладні заблоковано
По-перше, платник ПДВ справді отримав квитанції про те, що реєстрацію його податкових накладних було зупинено. Але в таких квитанціях, як зазначив суд, не міститься інформація, за яким саме критерієм відбулося таке блокування.
Відповідно до пп. 201.16.1 ПКУ, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються:
- порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
- визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК;
- пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.
Це за нормами закону, а що насправді?
У квитанціях, які отримав платник ПДВ, зазначалося лише, що реєстрація документа була зупинена відповідно до п. 201.16 ПКУ, оскільки ПН відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеним п. 6 Критеріїв, та запропоновано йому надати пояснення та/або копії документів. На сьогодні таких критеріїв є два і обидва зазначені у п. 6, про що теж йдеться у коментованій постанові. Отже, не лише суд, а й ДФСУ про це чудово знають.
Суд у коментованій постанові наголосив: фіскальний орган був зобов’язаний у квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв.
Але в квитанціях конкретний критерій, за яким відбулося блокування податкових накладних, не зазначено. І це призвело до наступного наслідку.
По-друге, платник ПДВ намагався відновити реєстрацію податкових накладних, надавши пояснення і копії документів. Але на сьогодні вичерпний перелік таких документів напряму пов'язаний з тим, за яким саме критерієм відбулося блокування податкової накладної. А оскільки в квитанції від ДФСУ цей критерій прямо не зазначений, надати правильні пояснення та копії документів важко (якщо не сказати, неможливо)!
Як наголосив суд, фіскальним органом, в порушення пп. 201.16.1 ПКУ, не зазначено ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, залежно від визначеного ступеня ризику).
Тож не дивно, що податківці надані пояснення і документи відхилили. При цьому, на думку суду, ще раз порушивши права платника податку, оскільки комісією ДФСУ було прийняте рішення про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН у зв’язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФСУ рішення про реєстрацію ПН/РК.
Але в рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Більш того, як зазначено у коментованій постанові, у судовому засіданні представник ДФС вказав, що оскаржувані рішення прийняті у звязку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних. Натомість не зміг пояснити суду чому надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних!
Відтак суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, у реєстрації яких було відмовлено.
Суд також зазначив, що факт зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Тому суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його покупцем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Аргумент №3>> Рішення щодо реєстрації або зупинення реєстрації податкових накладних приймає не лише ДФСУ
У судовому засіданні представник ДФС вказав на те, що позовна вимога про зобов'язання ДФСУ зареєструвати в ЄРПН певні податкові накладні не підлягає задоволенню, оскільки питання реєстрації податкових накладних в реєстрі є дискреційною функцією фіскального органу.
Суд із цим не погодився. Він зазначив, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 КАСУ критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Але, водночас, відповідно до частини першої статті 6 КАСУ, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з пунктом другим част. четвертої ст. 105 КАСУ, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
За приписами п. 2 част. 2 статті 62 КАСУ, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Таким чином, аналізуючи дані положення, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Крім цього, можливість суду прийняти рішення про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН прямо передбачена пп. 201.16.4 ПКУ.
Рішення суду на користь платника ПДВ
Виходячи із зазначених вище аргументів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Отже, зазначені вище податкові накладні підлягають реєстрації в ЄРПН на підставі такого рішення суду (про що на ДФСУ покладено відповідне зобов’язання). Рішення ДФСУ щодо зупинення реєстрації таких податкових накладних визнані протиправними та скасовані.
Також на користь позивача – платника ПДВ присуджено суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ДФСУ.
Постанова цього суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Така постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Тож, якщо податківці не будуть оскаржувати в апеляційному суді висновок суду першої інстанції, через 10 днів з дня отримання копії постанови платнику ПДВ вони повинні будуть зареєструвати відповідні податкові накладні в ЄРПН.
