Фабула судового акту: У даній справі підприємство звернулося до суду в порядку адміністративного судочинства із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, мотивуючи його незаконність тим, що останнім було перераховано грошові кошти із правильним зазначенням отримувача коштів та призначення платежу, однак на неправильний рахунок, що не може вважатися підставою для висновку про несплату податкового зобов'язання у встановлений законодавством строк та покладення відповідальності на платника за несвоєчасну сплату податку.
Судом першої та апеляційної інстанції такі позовні вимоги було задоволено оскільки сплата податку на нерухоме майно було здійснена підприємством своєчасно, кошти фактично надійшли до Державного бюджету, а невірне зазначення номера рахунку у платіжному дорученні не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений податковим законодавством строк та, як наслідок, для застосування на підставі п. 126.1 ПКУ штрафних (фінансових) санкцій.
Податковий орган з такими висновками не погодився обґрунтовуючи свою позицію тим, що обов'язок зі сплати податків і зборів, а також з належного заповнення платіжних документів покладається виключно на платника податків, а тому допущення помилки у розрахунках із подальшим виправленням не може бути підставою для непритягнення такого платника до відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань.
Переглядаючи вказану справу Касаційний адміністративний суд залишив касаційну скаргу без задоволення.
Аналізуючи судові рішення та матеріали справи КАС вказав, що рішенням фіскального органу було змінено основне місце обліку підприємства шляхом переведення з обліку одного фіскального органу до другого, що спричинило зміну рахунків для сплати податків.
В свою чергу підприємством у строки визначені пп. 266.10.1 ПКУ оплату податкового зобов’язання було здійснено однак у платіжному дорученні помилково зазначено неправильний рахунок отримувача коштів.
З метою усунення такої помили підприємство через 8 днів на адресу ДПІ було направлено листа про перенесення сплачених коштів на правильний рахунок.
З урахування таких фактичних обставин КАС зробив висновок про те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ПКУ, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ПКУ. Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.
Артем Кірюшин
