Коментар до Постанови ВС/КЦС від 07.02.2018 р. у справі №750/2411/17
За останні два десятиліття кількість автовласників зростає вражаючими темпами, що призводить до збільшення попиту не лише на паркувальні місця, а й на автостоянки для зберігання авто у нічний час або цілодобово (за потреби автовласників).
До речі, тут є цікава річ: якщо опитати автовласників, які надають перевагу автостоянкам, чи існує в Україні нормативний документ, який регламентує порядок передачі на зберігання ТЗ на автостоянках, то більшість лише невпевнено похитає головою. А такий документ є – Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені Постановою КМУ від 22.01.1996 р. №115.
У п. 27 Правил №115 передбачено, що автостоянки гарантують схоронність ТЗ, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
Коментованим рішенням власне й розглядається ситуація, коли автостоянка як госпсуб'єкт несе відповідальність за викрадений автомобіль, який був залишений на зберігання на території автостоянки.
Увага! Ці Правила застосовуються до всіх транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних ТЗ, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок – гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є госпсуб'єктами, чи належать цим суб'єктам.
При цьому у разі пошкодження чи викрадення ТЗ для притягнення до відповідальності автостоянки (госпсуб'єкта) «довірена особа» авто має підкріпити свої дії певними доказами.
І саме коментоване судове рішення надає відповіді на три важливі запитання:
- хто має право залишити на автостоянці авто — власник чи довірена особа?
- які документи має отримати «довірена особа» автомобіля від автостоянки (зберігача ТЗ)?
- яку суму зберігач має «довіреній особі» викраденого ТЗ — вартість ТЗ при придбанні, суму за експертним висновком на момент викрадення чи на дату розгляду справи судом? Адже, якщо говорити про елітні автівки, то суд наголошує на тому, що вони щороку мають значне зниження в ціні, навіть якщо вони не використовуються їх власниками за призначенням. Це означає, що ціна автомобіля станом на день предявлення позову або на день ухвалення судом рішення, буде значно меншою від ціни станом на день його викрадення.
Відповідаючи на перше запитання, відзначимо, що відповідно до п. 10 Правил №115 здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться:
- власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом;
- водієм транспортного засобу, що належить госпсуб'єкту, за умови наявності відповідно оформлених документів.
Отже, в нашій ситуації, суд з'ясував, що на автостоянку автомобіль був поставлений особою, яка користувалась даним автомобілем на підставі виданої власником автомобіля довіреності.
Важливо! На сьогодні для керування автомобілем довіреною особою не потрібно мати при собі довіреність — достатньо передати техпаспорт та ключ від авто. Тому для укладення договору зберігання з автостоянкою техпаспорту на авто цілком достатньо.
Відповідаючи на друге запитання, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦКУ договір зберігання укладається у письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до п. 12, 15 Правил №115 володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.
В даному випадку прийняття автостянкою від такої довіреної особи автомобіля на зберігання 28.06.2016 року о 22 год. 50 хв. підтверджується перепусткою для тимчасового зберігання автомобіля та фіскальним чеком про оплату послуг зберігання. А отже, сторони виконали вимоги ЦКУ та Правил №115.
Важливо! Від відповіді на перше та друге питання залежить й те, хто саме має право на отримання відшкодування у разі викрадення автомобіля з автостоянки — власник чи довірена особа.
Коментованим рішенням суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 950 ЦКУ встановлено презумпцію винуватості зберігача в разі втрати речі, тому як професійний зберігач відповідає за втрату речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
У звязку з тим, що викрадення ТЗ з автостоянки відбулося внаслідок неналежного виконання працівниками автостоянки (охоронцями) своїх службових обов'язків, саме автостоянка несе відповідальність за втрату ТЗ, прийнятого на зберігання, та саме перед довіреною особою як поклажедавцем. Такі факти були підтверджені кримінальною справою — володілець викраденої автівки того ж дня звернувся до правохоронних органів, які й встановили винних осіб.
Отже, норма наведеної статті передбачає відшкодування завданих збитків саме поклажедавцеві (в нашому випадку — довіреній особі), яким у коментованому рішенні є особа, яка використовувала це ТЗ на законних підставах, а не законному власникові ТЗ.
Таким чином, особа, яка за довіреністю керує ТЗ та безпосередньо передала таке авто на зберігання на автостоянку, й має право на відшкодування збитків, завданих викраденням автомобіля з автостоянки (ЮО-зберігача).
Щодо третього питання (яку суму має відшкодувати ЮО-зберігач), тут суди продемонстрували різний підхід.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦКУ завдані поклажодавцеві втратою речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Суд першої інстанції взяв до уваги суму, яка була розрахована автотоварознавчою експертизою в межах кримінальної справи. Відповідно до вказаного висновку середня ринкова вартість автомобіля становила 1 140 828 грн.
Тобто суд першої інстанції дійшов висновку, що сума збитків, завданих поклажодавцеві (довіреній особі), повинна визначатися саме на день втрати речі, яка передана на зберігання.
Під час апеляційного розгляду справи була проведена ще одна автотоварознавча експертиза, якою середня ринкова вартість автомобіля, станом на час проведення експертизи, становила 1 051 386 грн 12 коп., що стало сумою стягнення збитків апеляційною інстанцією.
ВС у коментованій справі підтримав всі наведені вище висновки, а ось щодо суми відшкодування — вказав, що сума стягнення (збитків) за викрадене авто правильно визначено саме апеляційною інстанцією, тобто на момент розгляду справи в суді.
Висновки
1) Зберігати авто на автостоянці може і власник, і довірена особа за техпаспортом.
2) Факт передачі авто на автостоянку підтверджується документально (фіскальний чек, квитанція перепустка тощо). Записи до журналів обліку ТЗ, що ведуться охоронцями, не мають ключового значення для суду.
3) Вартість авто у разі викрадення чи пошкодження у період перебування на автостоянці розраховується на момент розгляду справи в суді.