Фабула судового акта:
Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач, ТОВ) звернулось до адміністративного суду з позовом до об`єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) та управління Державної казначейської служби України про стягнення на його користь з Державного бюджету України пені в сумі 30 479,76 грн за період з 04.11.2016 по 30.11.2016 на суму заборгованості бюджету за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.09.2016 ТОВ було подано до ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 2 459 346,00 грн.
За відсутності будь-яких заперечень органу доходів і зборів щодо правомірності формування позивачем зазначеної суми бюджетного відшкодування фактично останнім її було отримано на розрахунковий рахунок 30.11.2016, що підтверджується відповідною банківською випискою.
Що сказав суд
Окружний адміністративний суд позов задовольнив у повному обсязі, з чим також погодився і апеляційний адміністративний суд, але не погодились відповідачі, які вказували на безпідставність вимоги ТОВ щодо стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу відповідачів відхилив, рішення попередніх судових інстанцій залишив без змін, виходячи, зокрема, з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.18 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування – це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
За правилами п. 200.7 ПКУ (тут і далі, – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним п. 200.19 цієї статті.
Згідно з пп. 200.10, 200.12, 200.13 ПКУ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За правилами п. 200.23 ПКУ суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Згідно до висновку ВС/КАС наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у ст. 200 ПКУ. Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.