Коментар до постанови ВС від 13.10.2020 р., справа №640/19757/19
Закон №466 вніс дуже багато змін, які варто розглядати окремо. Що ми й робимо в наших аналітичних матеріалах. Сьогодні поговоримо про контроль органів ДПС за своєчасністю та повнотою сплати частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями.
Розглянемо це на прикладі коментованої справи.
Відповідно до п. 1 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2011 р. №138, державним підприємством було складено та подано податківцям розрахунок частини чистого прибутку, який треба перерахувати до бюджету за І квартал 2019 р. Розрахунок проводився, виходячи з розміру 75%.
Проте постановою №363 до п. 1 Порядку №138 були внесені зміни, якими розмір 75% було замінено словами і цифрами «за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 року у розмірі 90 відсотків для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50000 тис. гривень, і 50 відсотків - інших підприємств».
Детальніше про порядок сплати та розмір чистого прибутку (з 01.01.2020 року розмір частки становить 80 %) можна почитати тут.
Цікаве тут наступне: постанова №363 датована 24.04.2019 р., а новий розмір запроваджено з 01.01.2019 р. Тобто заднім числом.
Більш того, у коментованій нами справі розрахунок державним підприємством за I квартал 2019 року було подано 24 квітня 2019 року, про що свідчить квитанція №2.
Звісно, рано чи пізно виникло би питання: виходячи з якого розміру відсотків (75 чи 90) держпідприємство мало визначити суму чистого податку у цьому розрахунку?
Одразу зауважимо, що ВС вирішив це питання на користь держпідприємства. Він зазначив, що лише 27.04.2019 року після публікації в «Урядовому кур'єрі» від 27.04.2019 р. №82, тобто через 3 дні після подання держпідприємством розрахунку, набрали чинності зміни до Порядку, внесені згідно з постановою КМУ від 24.04.2019 р. №363. Тобто, незважаючи на те, що зміни внесені заднім числом, чинності вони набрали з 27.04.2019 р. Оскільки підприємство встигло подати розрахунок до 27.04.2019 р., розрахунок було складено правильно та відповідно до законодавства, яке діяло на момент його подання.
А може, розрахунок треба перездати? ПКУ такого обов’язку не встановлює, проте податківці можуть цього вимагати. Дослухатися чи ні?
Конституційний Суд України неодноразово звертався до визначення змісту положення ч. 1 ст. 58 Конституції, згідно з яким нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.
Зокрема, у рішенні КСУ від 05.04.2001 р. №3-рп/2001 у справі про податки зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У коментованій справі ВС цілком підтримав суди попередніх інстанцій та зазначив, що оскільки належна до бюджету сума чистого прибутку відображена в розрахунку частини чистого прибутку, поданого державним підприємством до 27.04.2019 року (до дати набрання чинності постановою №363 в частині збільшення нормативу відрахування спірного платежу до 90%), державне підприємство відповідно до вимог законодавства правомірно розрахувало частину чистого прибутку за I квартал 2019 року в розмірі 75%, яка підлягає сплаті до бюджету.
Цей висновок є вкрай важливим для платників податків, адже у ситуації, коли змінами запроваджуються жорсткіші фінсанкції чи збільшується/змінюється розмір податку, збору, обов’язкового платежу, запровадження якого здійснюється заднім числом, не завжди означає, що платник податків має сплачувати таку нову ставку чи збільшений розмір санкції.
ВС каже, що в таких випадках зворотна дія закону в часі не припустима.
Раніше органи ДПС лише контролювали сплату частини прибутку!
Ще у постанові від 01.08.2008 р., справа №826/19797/16 ВС наголосив, що згідно з п. 2 Порядку №1388 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до П(С)БО, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби.
Нормами ст. 126 ПКУ передбачено застосування штрафу до платника податків за несвоєчасну сплату платником податків грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток, рентної плати протягом строків, визначених ПКУ.
Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов'язання, податкове зобов'язання), частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПКУ. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків. Отже, застосування до державного підприємства штрафних санкцій з посиланням на ст. 126 ПКУ не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов'язань.
При цьому покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу.
Аналогічного висновку суди дотримувались й у коментованому рішенні.
І так тривало до дати набрання чинності Законом №466.
Закон №466 усунув розбіжності – право стягнення за органами ДПС!
У коментованому рішенні ВС проаналізував зміни, внесені Законом №466 до ПКУ в частині сплати частини чистого прибутку державними підприємствами.
Так, серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами ст. 19-1 ПКУ (в редакції на час виникнення спірних відносин, станом на 2019 р.) також відсутня функція, яка б визначала обов`язок податкового органу здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу).
Лише Законом №466 стаття 19-1 доповнена пп. 19-1.1.51, яким визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність.
Крім того, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (п. 46.1 ПКУ в редакції Закону №466-IX).
А п. 1-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПКУ (в редакції Закону №466-IX) встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II ПКУ.
Отже, законодавці у 2020 році усунули неузгодженості у податковому законодавстві, в т. ч. й щодо адміністрування частини чистого прибутку, який має сплачуватися до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами.
ДПС до 23 травня 2020 р. не мала повноважень збільшувати суму грошового зобов`язання з платежу частина чистого прибутку та, відповідно, приймати податкові повідомлення-рішення. А ось з 23.05.2020 р. ситуація змінилася. Тепер податківці контролюють не лише сплату, а й правильність розрахунку частини чистого прибутку, яка буде сплачуватись до бюджету.
Проте донарахувати суму чистого прибутку до сплати податківці можуть лише щодо податкових періодів після 23.05.2020 р.