Коментар до постанови ВС від 13.10.2020 р., справа №813/1984/16
За результатами документальної виїзної планової перевірки фізособи-підприємця органами ДПС були прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначені штрафні санкції за реалізацію алкогольних виробів за ціною, нижчою від регульованих.
Нагадаємо, що ФОПом порушені вимоги постанови КМУ від 30.10.2008 р. №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв». Сума штрафних (фінансових) санкцій за ст. 17 Закону №481 в результаті становила 10 000 грн.
Проте ФОП звернувся до суду, адже мав сумніви, чи має орган ДПС право застосовувати такі штрафи і чи правильно, що цей штраф було оформлено ППР.
Чи може ДПІ застосовувати санкції за порушення Закону №481?
За приписами ч. 4 ст. 18 Закону №481 рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до п. 1-2 Положення «Про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України», затвердженого наказом Мінфіну (в редакції станом на 2014 рік) департамент діє як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи у складі Державної податкової служби України.
Згідно з п. 6.15 та 8.13 Положення, Департамент застосовує у випадках, передбачених законодавством, фінансові санкції до госпсуб'єктів за порушення вимог Закону №481.
Згідно з п. 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою КМУ від 02.06.2003 р. №790 (у редакції, що діяла на момент існування правовідносин), рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності – заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі алкогольними напоями в межах компетенції.
При цьому жодним законодавчим актом, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, ДПІ така компетенція не надавалась. А отже, компетенція щодо застосування штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 17 Закону 481, на момент виникнення спірних правовідносин, належала саме Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що є самостійною юридичною особою.
Відповідно до п. 8 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону №481 (у редакції, що діяла на момент існування правовідносин), рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.
На думку суду першої інстанції, ДПІ, яка проводила перевірку, протиправно винесено податкове повідомлення-рішення за формою «С», а не рішення про застосування фінансових санкцій, винесення якого не належить до компетенції ДПІ. Такі рішення може виносити лише Департамент, який видав ліцензію. Таку ж позицію підтримала й апеляційна інстанція. Але Верховний Суд вирішив інакше.
За порушення Закону №481 – ППР чи рішення про штраф?
На відміну від першої та апеляційної інстанції, ВС дійшла інших висновків:
1) ч. 5 ст. 17 Закону №481 передбачено, що в разі невиконання госпсуб`єктом рішення органів про застосування фінсанкцій сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Втім, приписи статті 17 Закону не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи наведене та приписи п. 10 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, будь-які норми, прийняті до набрання чинності ПКУ або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу;
2) обов`язком контролюючих органів у розумінні ПКУ є визначення суми грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.
Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України;
3) поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З огляду на наведене, ВС вважає, що контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні ПКУ в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме ПКУ.
Приписи статті 17 Закону у даному контексті можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам ПКУ. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПКУ.
Фактично цим рішенням ВС легалізував право на складення саме податкових повідомлень-рішень у разі нарахування штрафних санкцій і за порушення обігу алкоголю, в т.ч. й у разі продажу алкоголю за вищими чи нижчими від регульованих цін (постанова №957).
Чи змінилося щось у 2020 році?
Коментована нам справа цікава ще одним важливим нюансом – перша та апеляційна судова інстанція звернула увагу на компетенцію ДПІ та Департаменту, що в умовах реорганізації органів ДПС може знову стати приводом для спору в суді.
Нагадаємо, що спочатку постановою КМУ від 20.03.2013 р. №228 «Про реорганізацію деяких органів державної податкової служби, спеціалізованих митних органів та організацій» Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства доходів і зборів.
Тож, на думку ВС, про відсутність компетенції у ДПІ на прийняття ППР та застосування штрафних (фінансових) санкцій не може бути й мови.
Водночас 2020 рік став переломним у питаннях чергової реорганізації податкової служби. І попри поділ на податкову та митну службу, ДПСУ стала єдиною юрособою, а ДПІ та ГУ ДПС за областями – структурними підрозділами. Департамент став Управлінням контролю за підакцизними товарами. І тому питання повноважень та компетенції постало знову.
За приписами п. 20.4 ПКУ керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.
Перелік делегованих повноважень визначається двома документами:
- положенням про центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, яке затверджується КМУ,
- положеннями про територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Натомість про делеговані структурним підрозділам (їх керівникам) повноваження у цих двох документах ні слова.
Проте голова ДПС надає посадовим (службовим) особам територіальних органів ДПС повноваження на виконання певних функцій, передбачених ПКУ, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на ДПС, законодавством про державну службу та іншими законами, зокрема, на прийняття податкових повідомлень-рішень, прийняття інших рішень та підписання інших документів у межах повноважень, визначених ПКУ, законами України, порядками, положеннями та інструкціями, затвердженими постановами КМУ, наказами Мінфіну та ДПС (пп. 31 п. 11 Положення про ДПСУ, затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 р. №227).
Відповідні норми продубльовано у Положеннях ГУ ДПС за областями.
Тобто після реорганізації маємо ситуацію, при якій:
1) повноваження на складення податкових повідомлень-рішень за порушення вимог дотримання регульованих цін на алкогольні напої посадовій особі структурного підрозділу обласним ГУ ДПС надають Положення, а не ПКУ;
2) це стосуватиметься і Управління контролю за підакцизними товарами;
3) якщо це окремо не зазначено у Положенні, жоден з них не має права на прийняття ППР за порушення вимог Закону №481. З врахуванням вимог ст. 19-1 ПКУ з правом внесення податкових повідомлень лише за ГУ ДПС.
До речі, це стосується не лише регульованих цін на алкогольні напої, а й всіх фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону №481, у т.ч. й тютюну та пального.