Коментар до Постанови ВС від 07.12.2023 у справі №420/21182/21
ГУ ДПС звернулося до суду з позовом до ДП, ТОВ та нерезидента і просило:
- визнати недійним договір про переуступку права вимоги від 22.11.2020;
- визнати недійсним договір про залік зустрічних однорідних вимог від 26.11.2020.
Чому в податківців виникло бажання скасувати ці договори? А справа ось у чому.
ГУ ДПС провело планову виїзну документальну перевірку дочірнього підприємства (далі – ДП) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2018 по 31.03.2021.
За результатами перевірки було встановлене порушення вимог валютного законодавства під час здійснення ЗЕД-операцій, а саме:
- порушення правил зарахування зустрічних вимог,
- укладення уступки права вимоги щодо нереальної госпоперації,
- порушення граничних строків розрахунків (ненадходження коштів в іноземній валюті та/або національній валюті) за експортними операціями з нерезидентом на суму 34 524 038,48 грн.
Так це бачив орган ДПС, але чи відповідала така картина дійсності?
Що відбувалося між трьома сторонами – ТОВ, ДП і нерезидентом (схема відносин)
Між ТОВ (покупець) та нерезидентом (продавець) було укладено контракт від 12.10.2020, предметом якого є постачання продуктів харчування на суму 34 524 038,48 грн. Договір ще не є виконаним у повному обсязі в частині виконання грошових зобов’язань. Проте ще на етапі виконання цього Договору 22.11.2020 було укладено договір про переуступку права вимоги.
Між ДП (покупець) та ТОВ (постачальник) було укладено Договір постачання зерна від 18.04.2019, який ТОВ виконало у повному обсязі постачання, натомість ДП має заборгованість перед ТОВ з оплати зерна на суму 34 716 323, 21 грн.
Таким чином, ДП виконало свої зобов’язання з оплати товару за договором постачання від 18.04.2019, з урахуванням договору від 22.11.2020 №1/22-11 про переуступку права вимоги в сумі 34 524 038,48 грн.
Договір зарахування зустрічних вимог укладений між ДП та нерезидентом за іншими договорами, де нерезидент має заборгованість за трьома укладеними ЗЕД-контрактами на суму 34 524 038,48 грн.
Договір постачання харчових продуктів між ТОВ та нерезидентом (договір не виконувався) від 12.10.2020, валюта ЗЕД-контракту – долари США, не має жодного відношення до договору уступки права вимог та зарахування зустрічних вимог.
Намалюємо схему, яка, на думку податківців, призвела до укладення недійсних договорів уступки права вимоги та зарахування зустрічних вимог.
Обставини справи, які виявили перевіряльники
Покликаючись на контракт від 12.10.2020, який став підставою для укладення договору про переуступку права вимоги, ГУ ДПС вважає, що він жодним чином не виконувався сторонами та фактично є договором про наміри сторін.
Вказаним договором не встановлено строк винесення інвойсу на поточну поставку. Тобто, на їхню думку, цей договір фактично не розпочав свою дію, а тому не може бути підставою для укладення трьохстороннього договору про переуступку права вимоги.
Документів та пояснень, які свідчили б про проведені операції (взаємовідносини) між сторонами та які б у подальшому стали підставою для проведення операції переуступки права вимоги за договором, теж не було надано.
Окрім того, ГУ ДПС надсилало запит до Держмитслужби, яка повідомила про відсутність оформлених митних декларацій ТОВ з нерезидентом.
Таким чином, на думку податківців, вказані дані свідчать про відсутність будь-яких боргових зобов’язань ТОВ перед нерезидентом. І передача дебіторської заборгованості ТОВ нерезиденту у сумі 34 716 323,21 грн за договором про переуступку права вимоги є неправомірною та не відповідає нормам чинного законодавства.
Не відповідає цей правочин й вимогам п. 5 ст. 203 ЦКУ, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що вказує на безпідставність договору про залік зустрічних однорідних вимог.
Отже, ще раз і стисло! ГУ ДПС вважає, що для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами не було дотримано певних умов, а саме:
- вимоги сторін мають бути зустрічними, а за договором про наміри вимоги в однієї зі сторін ще не виникають;
- вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях повинні бути речі одного роду, зокрема грошові кошти в одній валюті, що не було додержано сторонами в коментованій справі (в одному з договорів ціну було визначено у гривні, в іншому – в доларах США).
Переуступка права вимоги може бути лише за реальним постачанням
Суд першої інстанції, вивчивши ці документи, не побачив у цих госпопераціях порушень вимог чинного законодавства. А от апеляція побачила і винесла рішення на користь ДПС, заявивши, що під час встановлення обставин слід також з’ясувати, чи зміна боржника/кредитора за грошовими вимогами не завдала шкоди експортно-імпортному торговому балансу України.
Звучить погрозливо, але що це означає? Так, порушенням експортно-імпортного балансу України вважається: ненадходження товару за імпортними операціями за умови оплати такого товару, внаслідок чого відбувається непродуктивний відтік капіталу з України, або несплата за поставлений товар згідно з експортними операціями, що призведе до ненадходження валютної виручки до України.
Словом, остаточну крапку в цій справі довелося ставити у ВС.
ВС про уступки права вимоги та можливість їх зарахування
Верховний Суд вже в низці судових рішень дотримується послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню.
Так, вони мають:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим).
Від себе додамо, що грошові зобов’язання, які виникли на підставі договору уступки права вимоги, можуть бути зустрічними, лише якщо строк їх сплати настав на дату їх зарахування;
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних видів договорів тощо).
Тобто це стосується як договорів постачання товару, надання послуг чи виконання робіт, так й інших видів договорів, наприклад договорів про уступку права вимоги чи переведення боргу;
3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Ще раз наголосимо, що сторони під час укладення договору уступки права вимоги мають чітко визначитись, чи настав строк виконання зобов’язань, як планується зарахувати. Це правило стосується й ЗЕД-контрактів.
А у коментованій справі ВС прийняв таке рішення:
Зарахування зустрічних вимог між ДП та нерезидентом за договорами постачання (борг нерезидента перед ДП) та договором уступки права вимоги (борг ДП перед нерезидентом) є законним.
А контракт від 12.10.2020 між ТОВ та нерезидентом не був підставою для укладання договору про переуступку права вимоги та не стосується зарахування зустрічних вимог (предмету спору).
