ДПС в Одеській області інформує, що Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №560/682/24 постановою від 30.07.2024 залишив без задоволення скаргу Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач), а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.04.2024 – без змін.
Рішенням суду першої інстанції позов частково задоволено: залишено без змін податкове повідомлення-рішення (ППР) Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) від 09.01.2024 про застосування штрафу у розмірі 17 тис. грн за реалізацію алкогольних напоїв без акцизних марок; скасовано ППР ГУ ДПС від 09.01.2024 про застосування штрафу у розмірі 1020 грн за ненадання копій документів, що пов’язані з предметом перевірки.
Позивач зазначав, що висновок про реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка без дослідження такого товару (пляшки) в момент здійснення операції ґрунтується виключно на припущеннях; наголошував на протиправному проведенні перевірки.
Стосовно правомірності призначення та проведення перевірки судом вказано, що у питанні застосування пп. 80.2.5 ПКУ практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.
Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак,, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього п. 81.1 ПКУ щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте має бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
Як встановлено судом, наказ містить посилання на підстави перевірки, визначені пп. 80.2.5 ПКУ (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів).
Тобто у наказі ГУ ДПС міститься посилання не лише на пп. 80.2.5 ПКУ, а безпосередньо викладений зміст підстав для проведення фактичної перевірки позивача, визначених у них.
Водночас суд наголошує, що у постанові від 22.05.2018 у справі №810/1394/16 Верховний Суд зазначив, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин. Аналогічну позицію Верховного Суду висловлено й у постановах від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 06.07.2022 у справі №420/1242/21, від 03.11.2022 №320/8042/21 та від 19.04.2023 №360/2657/20. Таким чином, відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення.
Під час розгляду справи судом не встановлено допущення відповідачем порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон №481/95-ВР), алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з пп. 14.1.107 ПКУ, марка акцизного податку – спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до норм Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів від 11.02.2016 №220/28350, розрахункові документи, для суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів, повинні містити цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Відповідно до абз. 2 п. 7 ст. 3 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв’язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам’яті модемів, які до них приєднані.
Таким чином, електронна копія розрахункового документа, яка міститься в ІКС ДПС, має відповідати встановленим вимогам та може використовуватись посадовими особами контролюючих органів під час проведення перевірок.
Отже, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення про накладення штрафних санкцій слугував висновок про реалізацію позивачем алкогольних напоїв із зазначенням однакових марок (фіксація одної марки акцизного податку по декільком реалізаціям). Алкогольні напої, що було реалізовано позивачем, марковані з відхиленням від вимог Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів та вважаються такими, що немарковані.
Суд зазначає, що склад правопорушення, за яке ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Отже, склад правопорушення, за яке наведеною нормою передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Таким чином, посилання позивача на введення касирами ручним методом реквізитів марок замість встановленої чинним законодавством акцизної марки, якими було промарковано пляшки, є безпідставним та не спростовує встановлених під час перевірок порушень.
Тобто податковим органом встановлено реалізацію алкогольних напоїв, що вважаються не маркованими, а саме згідно з електронними копіями розрахункових документів, що надходять до органів ДПС та копій фіскальних чеків встановлено факт реалізації алкогольних напоїв з маркою акцизного податку, що дублюється, а саме: пляшки вина та горілки.
Посилання позивача на те, що відповідач не виявив безпосередньо під час перевірок наявності у магазинах позивача алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог, а всі висновки зроблені без наявності фіскальних чеків, не спростовують факту виявленого порушення, оскільки позивач був притягнутий до відповідальності за факт реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а не за зберігання товарів з порушенням вимог чинного законодавства.
За таких підстав апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення.
