ДПСУ розповідає, що судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03.03.2022 №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року.
Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69.
Отже, з набранням чинності Законом №2260-IX передбачене пп. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема щодо дотримання термінів подання звітності.
Наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у пп. 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, який зареєстрований у Міністерстві України 25.08.2022 за №967/38303.
У вказаний в оскаржуваному рішенні період та на час прийняття спірного рішення позивачем не подано заяву до контролюючого органу про відсутність можливості подання звітності, а отже, не вчинено обов'язкової дії, яка б звільняла позивача як платника податків від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов'язку, зокрема щодо подання звітності.
Окрім того, Суд звертає увагу на те, що законодавець, намагаючись пристосуватися до нинішніх умов життя, вніс зміни до податкового законодавства України, які б дозволяли особам звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов'язку. Водночас вказана норма зобов'язує особу вчинити певну дію, подати відповідну заяву до контролюючого органу, чого позивачем зроблено не було.
Окрім іншого, позивач зазначає про те, що ним не подавалася декларація з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю уповноваженої особи на вчинення вказаних дій.
Водночас ним здійснювалась господарська діяльність, зокрема реєструвалися податкові накладні, що навпаки свідчить про те, що позивач мав можливість подати декларацію з податку на додану вартість або принаймні повідомити контролюючий орган про неможливість виконати свій обов'язок у встановлений законодавством строк.
Вказані вище обставини також підтверджують можливість Товариства дотриматися норм Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у пп. 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, затвердженого наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225 в частині повідомлення податкового органу про неможливість виконати свій обов'язок у встановлений законодавством строк.
З урахуванням установлених обставин постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №280/10300/23 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.07.2022 залишено без змін.
