Коментар до Постанови ВС у справі від 02.10.2024 №910/7369/22
Головне питання, яке нас цікавить у коментованому рішенні ВС, це чи можливе виконання зобов’язань за договором постачання вже після визнання покупця банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури?
Отже, розглянемо це на практичному прикладі.
Зміст справи
29.03.2023 в межах коментованої нами справи №910/7369/22 суд визнав боржника ТОВ банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру та призначив арбітражного керуючого ліквідатором банкрута.
Водночас вже у серпні 2023 року, тобто після відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатор банкрута подав позов від імені ТОВ до Агрофірми про розірвання договору постачання та стягнення суми передоплати за договором постачання на суму 12,5 млн грн в межах справи про банкрутство.
Загалом 13.01.2022 між ТОВ та Агрофірмою було укладено два договори постачання на зазначену вище суму.
На виконання умов вказаних договорів Агрофірма зобов’язувалася поставити і передати у власність товар в кількості 1,5 тис. тонн. Своєю чергою, ТОВ зобов’язувалося сплатити за поставлений товар загалом 12,5 млн грн.
ТОВ (яке згодом було визнане банкрутом) здійснило оплату товару у розмірі 100% передоплати за обома договорами. Проте Агрофірма товар так і не поставила, хоча за умовами договору строк постачання – до 03 лютого 2022 року.
Претензія про повернення коштів
Зі свого боку, ліквідатор 02.06.2023 надіслав на адресу Агрофірми претензію про повернення передоплати в сумі 12,5 млн грн на рахунок ТОВ (банкрута) протягом трьох днів з моменту отримання цієї претензії. У відповідь Агрофірма відмовила у поверненні вказаної суми.
Незважаючи на те, що ліквідатор просив розірвати ці договори (через суд), сама Агрофірма аргументує свою відмову саме умовами договорів, а саме:
1. Відповідно до п. 4.1 договорів постачання товару в повному обсязі здійснюється на умовах п. 1.1 у строк до «03» лютого 2022 року включно, відповідно до повідомлення, яке надається покупцем за добу до надання транспортних засобів під завантаження товару. У повідомленні вказуються перелік автотранспортних засобів, реєстраційний номер автотранспортного засобу, споряджена маса автотранспортного засобу без навантаження, повна маса автотранспортного засобу, а також повна інформація, передбачена ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Повідомлення надається належним чином оформлене, має бути завірене підписом відповідальної особи і печаткою покупця. Постачання товару здійснюється тільки після виконання покупцем п. 5.1 цього договору.
Важливо! ТОВ (як покупець та згодом банкрут) не надало належним чином оформлене, завірене підписом відповідальної особи і печаткою повідомлення за добу до надання транспортних засобів під завантаження товару із вказаним переліком автотранспортних засобів, реєстраційними номерами автотранспортних засобів тощо.
2. Відповідно до п. 4.4 договорів покупець зобов’язаний за власний кошт організувати перевезення товару, а Постачальник зобов’язаний за власний кошт завантажити товар на транспортний засіб покупця в місці постачання. Завантаження товару (зерна) здійснюється таким чином, щоб його загальна маса разом з масою транспортного засобу не перевищувала 40 тонн.
Натомість покупцем так і не було організовано перевезення товару та не надано транспорт для навантаження товару. Без виконання цього пункту договору в Агрофірми не було об’єктивної можливості здійснити постачання товару.
Госпдіяльність банкрута
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;
- строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;
- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури;
- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Таким чином, відмова Агрофірми у поверненні коштів, як і позов про розірвання договорів постачання, не суперечить ст. 59 КУзПБ, оскільки фактично спонукає ТОВ-банкрута до вчинення дій з ведення господарської діяльності, які є забороненими та які банкрут змушений буде вчинити у разі отримання товару від Агрофірми.
Зокрема, апеляційна інстанція наголошує, що наявність попередньої оплати за спірними договорами постачання не зменшує активи банкрута, відповідно не впливає на формування його ліквідаційної маси, позаяк має бути включена до неї ліквідатором як дебіторська заборгованість та реалізована у порядку, визначеному КУзПБ як майно боржника.
Проте не варто забувати про ще одну підставу вимагати повернення попередньої оплати – таку як приписи ч. 2 ст. 693 ЦКУ, відповідно до якої у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суди попередніх інстанцій вважали, що Агрофірма не порушила умов договорів постачання, натомість саме покупець (ТОВ-банкрут) не здійснив дій, які мають передувати отриманню товару, а саме – з організації перевезення товару щодо надання транспортного засобу на умовах FCA (франко-перевізник) згідно з Інкотермс 2010 (на порушення умов пунктів 1.1 та 4.4 договорів постачання).
Отже, згідно з приписами ч. 4 ст. 612 ЦКУ, яка передбачає, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, прострочення виконання постачання за договорами з боку Агрофірми не настало.
Адже про відсутність порушення постачальником зобов’язання поставити товар у строк до 03.02.2022 фактично відтерміновується в силу приписів ч. 2 ст. 613 ЦКУ – через порушення покупцем умови надати транспорт під завантаження товару.
Наслідки виконання договору для банкрута
Нагадаємо, що ключовим для правильного вирішення цього спору у частині стягнення авансових платежів є встановлення обставин того, чи є зобов’язання з постачання товару за спірними договорами припиненими, зокрема й з урахуванням правових наслідків відкриття щодо покупця (ТОВ) ліквідаційної процедури у справі про його банкрутство, на чому акцентує увагу ВС.
Ліквідатор банкрута керується тим, що з моменту відкриття стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, i норми законодавства про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України, що є цілком правильним.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, серед іншого, госпдіяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.
ВС вважає, що внаслідок відкриття щодо покупця (ТОВ) ліквідаційної процедури виконання останнім договірних зобов’язань щодо прийняття товару у власність (що вимагає фактичне продовження здійснення госпдіяльності) є неможливим. Адже таке виконання потребуватиме, зокрема, укладання договорів з перевізником, договорів оренди складів та/або інше, що включає в себе більше ніж один технологічний цикл.
Отже, таке продовження здійснення госпдіяльності банкрутом не може розумітись як закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції та суперечить вимогам абзацу другого ч. 1 ст. 59 КУзПБ.
Таким чином, можна дійти висновку, що з дати ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом зобов’язання за договором постачання, за яким боржник як кредитор вважається таким, що прострочив, вважається припиненим, якщо виконання відповідних зобов’язань призведе до здійснення госпдіяльності понад технологічний цикл. Адже за ст. 607 ЦКУ зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Але це не означає, що аванс (передоплата) за припиненим договором залишається у постачальника. Наслідки за припиненим зобов’язанням через визнання покупця банкрутом вказують на обов’язок постачальника (Агрофірми) повернути кошти!
