Справи за позовами контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду за адміністративним позовом ГУ ДПС до двох суб’єктів господарювання про визнання недійсними договорів поставки.
За обставинами справи вироком суду керівника одного з ТОВ, який підписував відповідні правочини від імені юридичної особи, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та встановлено, що ТОВ було зареєстроване за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Звертаючись до суду, позивач стверджував, що відповідачі уклали спірні угоди всупереч інтересам держави та суспільства і без мети реального настання правових наслідків, а для зменшення податкових зобов’язань.
Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили.
Проблемним питанням у цій справі було визначення юрисдикції спорів за зверненням податкових органів про визнання недійсними таких правочинів, укладених без мети реального настання правових наслідків, за наявності вироку суду про відсутність господарської діяльності підприємства.
Вирішуючи спір, Велика Палата ВС наголосила, що статус фіктивного, нелегального підприємства є несумісним зі здійсненням легальної господарської діяльності. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за наявності формального підтвердження у вигляді договорів та документів бухгалтерського обліку.
Отже, між суб’єктами господарювання відсутня господарська діяльність, тому що останнє створене на підставі внесення до документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Тобто це підприємство створене фіктивно без мети здійснення господарської діяльності.
З огляду на викладене, оскільки відповідно до вироку суду одне із ТОВ не здійснювало господарської діяльності, то правовідносини в цій справі виникли виключно в публічно-правовій площині, а метою цього ТОВ було ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди без правових на те підстав. Тому податковий орган, звертаючись до суду із цим позовом, реалізовував свої владні повноваження в публічно-правових відносинах стосовно двох суб’єктів, один із яких не здійснював підприємницької діяльності, з приводу виконання ними своїх податкових зобов’язань та формування податкового кредиту.
Велика Палата ВС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що правочини, укладені між відповідачами, підлягають визнанню недійсними.
Постанова ВП ВС від 8 травня 2025 року у справі №420/12471/22 (провадження №11-114апп24).
