Зареєстровано договір спільної діяльності без створення юрособи та без об’єднання вкладів для вирощування сільгосппродукції. Один учасник надав право користування земельною ділянкою, інший — посівні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, знання, навички, роботи/послуги та безпосередньо бере участь у виробництві продукції. Оператор договору — платник ЄП IV групи. Учасники договору та сам договір — платники ПДВ. За умовами договору вирощена сільгосппродукція може бути розподілена між учасниками в натурі. Які наслідки з ПДВ та ЄП IV групи при розподілі продукції в натурі між учасниками?
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юрособи для досягнення певної мети, що не суперечить закону (ст. 1130 ЦКУ). Спільна діяльність може провадитися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів.
У разі простого товариства всі умови співпраці визначаються за домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність.
Учасник спільної діяльності без створення юрособи, якому згідно з договором доручено вести справи спільної діяльності, зокрема її бухгалтерський облік, є оператором спільної діяльності (п. 3 НП(С)БО 12). Він веде бухгалтерський облік спільної діяльності окремо від результатів власної господарської діяльності, використовуючи для цього окремі регістри бухобліку.
За даними регістрів складає окремий баланс та звіт про фінансові результати, які необхідні учасникам спільної для складання власної фінансової звітності з урахуванням результатів спільної діяльності, своєї частки в активах і зобов’язаннях (п. 2.1 Методрекомендацій №1873).
Податок на додану вартість
Договір спільної діяльності за умовами запитання зареєстрований платником ПДВ, учасники договору про спільну діяльність теж є платниками ПДВ.
Для потреб оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів (пп. 14.1.139 ПКУ).
Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (п. 185.1 ПКУ).
Під час провадження спільної діяльності передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг) (пп. 196.1.7 ПКУ).
Передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платникові податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності, їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності та передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність, а також повернення послуг, з метою оподаткування вважаються операціями з постачання послуг (пп. 14.1.185 ПКУ).
З огляду на зазначене вище розподіл сільськогосподарської продукції між учасниками договору про спільну діяльність є результатом спільної діяльності і прирівнюється до постачання товарів, тобто оподатковується ПДВ у загальному порядку.
Тобто спільна діяльність, як окремий платник ПДВ, нараховує ПДВ на розподілену сільгосппродукцію, складає ПН і реєструє в ЄРПН. А учасники, які отримали сільгосппродукцію, на підставі ПН мають право в загальному порядку відобразити ПК.
Земельний податок зі спільної діяльності
...законодавство не передбачає право будь-якого із учасників визнавати отриманий Договором [про спільну діяльність] дохід одноосібним доходом, отриманим від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки.
Таким чином, враховуючи, що платниками земельного податку є власники земельної ділянки (п. 269.1 ст. 269 Кодексу), то обов’язок зі сплати земельного податку покладається на власника земельної ділянки. При цьому витрати зі сплати якого йому відшкодовуються із загального рахунку Договору згідно з відповідним Договором. При цьому витрати на сплату земельного податку вважаються спільними витратами.
ІПК Державної фіскальної служби України
від 09.11.2017 №2564/6/99-99-12-02-03-15/ІПК
«Про єдиний податок четвертої групи»
Єдиний податок 4-ї групи
Платником єдиного податку 4-ї групи є сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків (п. 291.4 ПКУ).
Сільськогосподарський товаровиробник — це юрособа незалежно від організаційно-правової форми або фізособа-підприємець, яка займається виробництвом сільгосппродукції на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (пп. 14.1.235 ПКУ).
Аналізуючи критерії ідентифікації сільськогосподарського товаровиробника, звертаємо увагу, що земельна ділянка використовується відповідно до умов договору про спільну діяльність і не передається в оренду.
Продукцію виготовляють спільно, тому ідентифікувати виробника можна лише у частині внесків.
Щодо постачання, то в документах при реалізації продукції, в тому числі у податковій накладній, оператор договору зазначає у графі «Постачальник (продавець)» — найменування платника ПДВ, створеного за договором про спільну діяльність без утворення юрособи.
При розподілу сільгосппродукції в окремому обліку спільної діяльності доходів не виникає. На податковий облік платника ЄП, який є оператором, операція розподілу також не впливає.
Але постає питання, чи включається до складу доходу платника ЄП групи 4 від реалізації сільгосппродукції власного виробництва дохід від продажу сільгосппродукції, вирощуної в рамках спільної діяльності?
Наразі думка податківців така: платник єдиного податку четвертої групи має право провадити спільну діяльність (укладаючи договори про спільну діяльність), але доходи від цього не можуть бути віднесені до доходу від реалізації сільгосппродукції власного виробництва та продуктів її переробки.
На нашу думку, справді, складно формально визначити, що учасники є безпосередньо товаровиробниками. Адже для ідентифікації сільськогосподарського товаровиробника нам треба буде розглянути спільний договір як окремі договори, зокрема:
- надання права користування земельною ділянкою — договір оренди;
- надання посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин, знань, навичок, робіт/послуг — договір підряду.
У першому випадку критеріям виробника відповідає учасник, що отримує право користування (є орендований актив, понесено витрати на вирощування, користувач постачає продукцію), а в другому — той учасник, який використовує послуги (є актив у власності, роботи виконані сторонньою організацією, постачає продукцію безпосередньо власник активу).
Проте в таких умовах постає питання правомірності укладення договору про спільну діяльність.
Тому якщо підприємство все ж таки включить цю продукцію до складу власно вирощеної, то слід бути готовим до обстоювання своїх інтересів у суді.