Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Податківці у індивідуальній податковій консультації від 07.06.2017 р. №517/С/99-99-13-01-02-14/ІПК зазначають, що фізособа - підприємець на загальній системі оподаткування має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ПКУ та Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат.
До таких витрат, зокрема, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням госпдіяльності, які не зазначені в пп 177.4.1 - 177.4.3 ПКУ, до яких належать витрати:
- на відрядження найманих працівників,
- на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування,
- на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності,
- на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 ПКУ).
Отже, встановлений чинним податковим законодавством перелік витрат не містить витрат, понесених у зв’язку з наданням фізособі - підприємцю бухгалтерських послуг.
Від редакції
Така позиція податківців не нова і вони заперечують можливість класифікації таких витрат:
- і в частині витрат на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру,
- і в частині витрат на оплату праці фізосіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку,
- і в частині інших витрат, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності.
Свою позицію податківці грунтують не тільки на відсутності зазначення саме бухгалтерських послуг у п. 177.4 ПКУ, а ще й тим, що на підприємців не поширюється дія Закону про бухоблік. Вони не зобов’язані вести бухоблік, на них не поширюються стандарти бухобліку та План рахунків, а отже, ведення такого обліку, навіть добровільно, не пов’язане із господарською діяльністю підприємця.
Що ж стосується податкового обліку, то податківці роз'яснюють: у чинному законодавстві відсутня вимога щодо ведення Книги обліку доходів і витрат найманими особами, які перебувають у трудових відносинах із самозайнятою особою.
Отже, фізособа – підприємець на загальній системі оподаткування заповнює Книгу самостійно за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. Навіть, якщо в нього є наймані працівники.
Такі ж аргументи можна навести і щодо складання податкової звітності. Подавати її може і уповноважена особа. А ось складати, на думку податківців, має сам підприємець.
Звісно, що така позиція є надто фіскальною і не відповідає дійсності, коли велика кількість підприємців, які не мають економічної освіти та часу стежити за змінами в законодавстві, звертаються за допомогою до фахівців. Але доки не буде внесено змін до п. 177.4 ПКУ, відстояти право на витрати з оплати праці бухгалтера навряд чи вдасться.
