Оплата зарахована на рахунок продавця-«єдинника» на наступний день: ДПС роз’яснила, якою датою визнавати дохід

1. У чому проблема «перехідних» оплат?
2. Коли «перехідна» передплата стає доходом?
3. Що ДПС каже про дату доходу та комісію банку 
4. Чи є інша точка зору щодо взаємозаліків за посередницькими договорами? 
5. Практичні рекомендації для посередників на спрощеній системі
6. Де почитати більше про оподаткування транзитних коштів? 

Коментар до ІПК ДПС від 15.06.2026 р. №3439/ІПК/99-00-04-03-03

У чому проблема «перехідних» оплат?

Сучасний бізнес уже не уявити без миттєвих безготівкових платежів. Передплати на онлайн-платформах, еквайринг, розрахунки через Apple Pay чи Google Pay стали звичною буденністю. Проте, подекуди кошти зараховуються на рахунок продавця пізніше, ніж вони списуються з рахунку покупця. Це має особливе значення в разі, якщо продавець – платник єдиного податку, а дати оплати та зарахування коштів є «перехідними» – припадають на останній день попереднього і перший день нового звітного періоду. 

Нещодавно ДПС в одній ІПК висловилася щодо двох важливих питань:

• перше стосується «перехідних» оплат: як визначити точну дату визнання доходу у платника ЄП, якщо клієнт платить карткою, зокрема, в новорічну ніч;
• друге стосується утримання винагороди посередниками (наприклад, за договорами комісії чи доручення) і ризику втратити право на спрощену систему через так звані «негрошові розрахунки». Розглянемо детально обидва питання.

Коли «перехідна» передплата стає доходом?

До ДПС за роз’ясненням звернулося Товариство, яке працює на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок, 3 група за ставкою 5%). Компанія планує запустити онлайн-платформу із доступом до контенту на умовах платної підписки.

Механізм розрахунків стандартний: користувачі (фізичні особи) оплачують підписку на сайті виключно у безготівковій формі через платіжного провайдера (еквайра). Для цього вони вводять дані своїх банківських карток через системи Liqpay, Wayforpay тощо або використовують швидкі сервіси на кшталт Apple Pay чи Google Pay.

Перед запуском проекту у Товариства виникли логічні запитання щодо податкового обліку:

• яка дата вважається моментом отримання доходу: день, коли покупець безпосередньо здійснив транзакцію на сайті, чи день, коли кошти від платіжного провайдера фактично зарахувалися на рахунок компанії?
• якщо користувач оплатив підписку 31 грудня 2025 року о 20:00, а банк зарахував гроші на банківський рахунок Товариства вже наступного року — 1 січня 2026 року о 14:00, до якого звітного періоду (року) належить цей дохід?

Що ДПС каже про дату доходу та комісію банку 

які норми ПКУ з цього питання?

Податківці у своїй відповіді спиралися на фундаментальні правила «спрощенки», прописані у ПКУ:

• суть доходу юридичної особи: доходом платника єдиного податку є будь-який дохід, отриманий протягом звітного періоду у грошовій (готівковій та/або безготівковій), матеріальній чи нематеріальній формі (п. 292.1 ПКУ);
• визначення дати: за загальним правилом, датою отримання доходу є дата надходження коштів єдиннику у грошовій формі або дата підписання акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів чи послуг (п. 292.6 ПКУ).

Який висновок ДПС щодо дати доходу наведено у ІПК?

Проаналізувавши ПКУ, контролюючий орган дійшов наступних висновків:

• загальне правило (без видачі фіскального (касового) чека): датою отримання доходу юридичної особи  - платника єдиного податку третьої групи є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок платника. Тому, якщо оплата здійснюється в безготівковій формі із використанням  платіжного провайдера (еквайра) шляхом введення користувачами даних банківських платіжних карток на сайті (в тому числі, з використанням платіжних систем Liqpay, Wayforpay тощо) та через платіжні сервіси (зокрема, Apple Pay/Google Pay), датою отримання доходу є дата фактичного надходження грошей на поточний рахунок підприємства;
• особливість для POS-терміналів: якщо розрахунок відбувається через фізичний платіжний термінал із обов’язковою видачею фіскального чека, дохід визнається за датою, вказаною у такому фіскальному чеку;
• «перехідні» оплати: якщо клієнт списав гроші 31.12.2025 року, а на рахунок Товариства вони прийшли 01.01.2026 року, дохід відображається 01.01.2026 року (перший квартал нового року). Ця дата має бути належним чином підтверджена банківською випискою (первинними документами);
• комісія банку: ДПС вкотре нагадала суворе правило: якщо банк-еквайр утримує плату за свої послуги (еквайрингову комісію) одразу під час переказу, доходом «єдинника» є повна сума виручки (разом із утриманою комісією), а не чиста сума, що була зарахована на рахунок.

Як відображати суму винагороди, якщо «єдинник» працює за посередницьким договором?

Надавши відповідь на прямі запитання платника, ДПС окреслила суміжну, дещо небезпечну тему — самостійне утримання платником ЄП комісійної чи агентської винагороди. 

Коли на думку ДПС посередник ризикує порушити ПКУ?

Платники єдиного податку 1–3 груп зобов’язані проводити розрахунки за відвантажені товари чи надані послуги виключно в грошовій формі — готівковій або безготівковій (п. 291.6 ПКУ).

На цій підставі податківці роблять вже висновок: якщо юридична особа — «єдинник» третьої групи самостійно утримує належну їй винагороду із транзитних коштів, які надійшли за посередницьким договором (наприклад, комісії, доручення, агентським), така операція розцінюється як взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань. Податківці трактують це як порушення вимог перебування на спрощеній системі через застосування негрошової форми розрахунків.

Що таке взаємозалік з погляду ЦКУ?

За ЦКУ взаємозалік називається «зарахуванням зустрічних однорідних вимог» (ст. 601 ЦКУ). Його суть проста: якщо дві сторони винні одна одній гроші, їхні зобов’язання припиняються (повністю або частково) без реального перерахунку коштів.

Для проведення класичного взаємозаліку мають одночасно виконуватися три обов'язкові умови:

• зустрічність вимог (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим);
• однорідність вимог (наприклад, обидва борги є грошовими);
• настання строку виконання обох зобов'язань.

Зазвичай на практиці для цього сторони підписують акт про зарахування зустрічних вимог, де детально вказують реквізити договорів та точну суму, що погашається.

Проте саме відсутність фізичного руху коштів при взаємозаліку змушує податківців стверджувати про недотримання грошової умови розрахунків.

Приклад 

Уявімо класичну ситуацію: єдинник-комісіонер отримує товар від комітента, продає його покупцеві за 10 000 грн. Згідно з угодою, його винагорода становить 1 000 грн.

Логіка бізнесу: комісіонер залишає собі 1 000 грн, з яких сплачує ЄП, а комітенту перераховує 9 000 грн. Швидко, зручно, логічно.

Логіка ДПС: комісіонер зобов'язаний перерахувати комітенту всі 10 000 грн. Після цього комітент окремим платіжним дорученням має надіслати комісіонеру його 1 000 грн винагороди. Якщо ж комісіонер утримав гроші сам — це негрошові заборонені розрахунки. 

Якщо податкова зафіксує таке порушення, єдиннику загрожує застосування підвищеної ставки податку до суми винагороди та обов'язковий перехід на загальну систему оподаткування (пп. 298.2.3 ПКУ).

Чи є інша точка зору щодо взаємозаліків за посередницькими договорами? 

На щастя, суворий підхід коментованої ІПК — це лише одна з консультацій. Є й інші, у яких ДПС демонструвала набагато лояльніше ставлення. Зокрема, в ІПК від 11.02.2025 №650/ІПК/99-00-24-03-03 податківці дійшли дещо іншого висновку: 

«Якщо положеннями договору передбачено самостійне утримання комісіонером належної йому плати з отриманих від клієнтів коштів, то таке утримання не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Водночас зауважуємо, що у випадку виникнення ситуації у якій суми заборгованості, які виникли між комісіонером та комітентом, погашаються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунку відносяться до негрошових і позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.»

Отже, ключовий момент, на якому наполягає ДПС, — це відсутність «класичного» взаємозаліку. Тобто сторони не здійснюють окремої процедури зарахування боргів, не складають додаткових актів чи заяв про взаємозалік. Право утримання прописане безпосередньо у первинному договорі комісії як алгоритм розподілу транзитних потоків.

Проте, навіть маючи таку лояльну ІПК, як тільки ви підпишете окремий двосторонній Акт про взаємозалік зустрічних вимог — операція автоматично перетворюється на негрошову з усіма негативними наслідками для єдиного податку.

Практичні рекомендації для посередників на спрощеній системі

Щоб уникнути претензій з боку ДПС та захистити свій бізнес, використовуйте один із двох безпечних шляхів:

• консервативний шлях (ідеальний для обережних): уникайте утримання грошей «напряму». Перераховуйте замовнику (комітенту, довірителю) 100% отриманих від покупців коштів. Натомість виставляйте рахунок на свою винагороду та чекайте на окремий платіж від замовника;
• ризикований шлях (для тих, хто готовий сперечатися з податківцями): якщо ви вирішили утримувати винагороду самостійно, переконайтеся, що:
  1) це право прямо та недвозначно прописано в основному договорі комісії чи доручення (наприклад: «Комісіонер самостійно утримує належну йому винагороду з коштів, що надійшли від покупців за цим Договором»);
  2) ви не складаєте жодних актів чи заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозалік).

Де почитати більше про оподаткування транзитних коштів? 

• Оподаткування транзитних коштів у «єдинників» за посередницькими договорами: особливості та поради від редакції 
• Утримання винагороди з виручки «єдинником»: ризики та правила 
• Транзитні кошти у «єдинників»: договір комісії, доручення, експедиції