- У чому полягає проблема?
- Яка позиція Верховного Суду щодо цього питання?
- Мінфін: виконувати судові рішення має відповідний орган ДПС
- Що робити, якщо територіальний орган ДПС не виконує (на думку платника податків) рішення суду належним чином?
- Чи будуть внесені зміни в нормативні акти до оподаткування провайдерів?
- Висновок
У чому полягає проблема?
Спори інтернет-провайдерів із податковими органами виникли через тлумачення пп. 8 пп. 291.5.1 ПКУ. Ця норма забороняє застосовувати спрощену систему окремим суб’єктам у сфері зв’язку, зокрема тим, які надають послуги з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Однак, конкретні коди КВЕД, маючи які заборонено перебувати на спрощеній системі оподаткування, ПКУ не містить. Саме це і стало предметом спорів.
ДПС заперечує право бути платниками єдиного податку підприємцям, які мають в реєстраційних даних код КВЕД 61.90. Натомість бізнес наголошує на необхідності розрізняти послугу доступу до Інтернету та послуги з технічного обслуговування й експлуатації мереж, які мають однаковий код КВЕД.
Докладно цю суперечність ми розглядали у статті «Позбавлення Інтернет-провайдерів спрощеної системи: позиція ДПС та судова практика у 2026 році».
Спори тривають досить довго, адже наслідок такого тлумачення податківцями — анулювання реєстрації платника ЄП. Підприємці оскаржують відповідні рішення ДПС, посилаючись як на фактичний зміст своєї діяльності, так і на порушення процедури виключення їх з Реєстру платників ЄП.
Яка позиція Верховного Суду щодо цього питання?
У постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24 Верховний Суд зазначив: наявність певних видів діяльності в ЄДР не підтверджує їх фактичного здійснення. Виключення платника з Реєстру платників ЄП без документальної перевірки порушує процедуру.
Аналогічний підхід наведено у постанові від 11.02.2026 у справі №260/8313/24. Анулювання реєстрації через порушення умов спрощеної системи має ґрунтуватися на документальній перевірці та встановлених під час неї порушеннях. Оскільки податковий орган цієї процедури не дотримався, його рішення було визнано неправомірним і скасовано.
Обидві постанови ми проаналізували у статті про судову практику щодо інтернет-провайдерів.
Зверніть увагу!
В згаданих справах Верховний Суд не каже, за якими кодами КВЕД можна чи не можна працювати на єдиному податку. Він тільки наполягає на дотриманні процедури визначення, чи дійсно суб’єкт господарювання надає заборонені «єдиннику» послуги.
Окремо у новині «Перебування на ЄП та надання е-комунікаційних послуг: що каже Верховний Суд» ми повідомляли про тематичний огляд КАС Верховного Суду. В ньому йдеться і про можливість застосування спрощеної системи провайдерами, процедуру податкових перевірок і процесуальні питання.
На тлі цих спорів народний депутат Олександр Федієнко у своєму дописі у Facebook повідомив, що оператори електронних комунікацій поступово виграють справи щодо застосування спрощеної системи.
Депутат звернувся до Мінфіну щодо забезпечення виконання судових рішень та оприлюднив отриману відповідь — лист від 02.10.2026 №13220-02-2/28735.
При цьому Федієнко розкритикував відповідь Міністерства. На його думку, Мінфін дистанціюється від наслідків податкової політики, через яку бізнес змушений відстоювати право на спрощену систему в судах. Сам Мінфін у листі зосередився на розмежуванні повноважень Міністерства, ДПС і суду.
Мінфін: виконувати судові рішення має відповідний орган ДПС
Міністерство підтвердило, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання. У відповіді наведено ст. 129-1 Конституції України, яка також передбачає судовий контроль за їх виконанням.
Хто саме та які дії має вчинити, визначається змістом конкретного рішення, його резолютивною частиною та повноваженнями відповідного органу. Якщо суд поклав обов’язок на територіальний орган ДПС, виконати його має саме цей орган.
Мінфін послався на розмежування компетенції:
- за Положенням, затвердженим постановою КМУ від 20.08.2014 №375, Міністерство забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики;
- за Положенням, затвердженим постановою КМУ від 06.03.2019 №227, та пп. 41.1.1 ПКУ ДПС і її територіальні органи здійснюють податковий контроль;
- відповідно до пп. 19-1.1.1, 19-1.1.8, 19-1.1.9 та 19-1.1.11 ПКУ контролюючі органи адмініструють податки, обліковують платників, ведуть реєстри та переглядають рішення органів нижчого рівня.
Окремо Міністерство послалося на п. 299.10 та 299.11 ПКУ щодо анулювання реєстрації платника ЄП. Зокрема, п. 299.11 ПКУ передбачає прийняття рішення на підставі акта перевірки, якщо під час перевірки виявлено порушення вимог глави 1 розділу XIV ПКУ.
За позицією Мінфіну, він не здійснює безпосереднього адміністрування податків, не приймає індивідуальних рішень щодо конкретних платників і не може підміняти ДПС під час виконання судового рішення.
Отже, сам Мінфін не бачить проблеми такого масштабу, щоб втручатися у справи ДПС. Якщо право анулювати статус платника ЄП надано територіальним органам ДПС, то саме вони мають приймати такі рішення або виконувати рішення судів.
Що робити, якщо територіальний орган ДПС не виконує (на думку платника податків) рішення суду належним чином?
У листі Мінфін зазначив, що оцінювати належність виконання конкретного рішення слід з урахуванням його змісту та фактичних дій зобов’язаного органу ДПС.
Водночас Міністерство навело механізми судового контролю, передбачені КАС України:
- ст. 381-1 — контроль здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції;
- ст. 382 — суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення;
- ст. 383 — передбачено розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення.
Тобто питання повноти або належного виконання рішення, за поясненням Мінфіну, має вирішуватися судом. Простіше кажучи, якщо територіальний орган ДПС, на вашу думку, не виконує рішення суду належним чином, знову звертайтесь до суду, оскаржуючи дії або бездіяльність податківців.
Чи будуть внесені зміни в нормативні акти до оподаткування провайдерів?
Мінфін повідомив, що не формує й не обліковує інформацію про всі судові рішення щодо права операторів електронних комунікацій на спрощену систему. Міністерство обліковує справи, учасником яких є саме Мінфін, тоді як зазначені спори розглядають між платниками та податковими органами.
Разом із тим ДПС може за результатами аналізу судової практики подати пропозиції щодо врегулювання проблемних або неоднозначних питань. Якщо такі пропозиції надійдуть, Мінфін опрацює їх у межах компетенції.
У відповіді також згадано п. 52.6 ПКУ щодо узагальнення індивідуальних податкових консультацій та аналізу неоднозначності норм шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій. Однак інформації про підготовку такої УПК або зміну підходу до оподаткування операторів у листі немає.
Висновок
Проблема, як бачимо, залишається, і Мінфін втручатися в неї, якщо ДПСУ його про це не попросить, не буде.
Полягає проблема у відсутності чіткого механізму, який дозволяв би визначити, чи має право суб’єкт господарювання із певними кодами КВЕД застосовувати спрощену систему.
Зрозуміло і те (і навіть Верховний Суд із цим погоджується), що наявності самого коду КВЕД в даних ЄДР про суб’єкта господарювання недостатньо. Потрібно з’ясувати фактичний зміст діяльності, які послуги він надає і кому.
Зараз же, через відсутність такого механізму, бізнес змушений відстоювати своє право перебувати на спрощеній системі оподаткування в суді. А це – втрата часу та коштів, а також потенційних прибутків.
Проблема полягає ще і в тому, що податківці не завжди виконують навіть позитивні рішення суду так, як цього очікують платники податків. Зокрема, якщо йдеться про оскарження рішення про анулювання статусу «єдинника», і суд постановив, що воно було незаконним, в Реєстрі платників ЄП має бути анульована дата виключення платника з цього Реєстру. Таким чином, період його перебування «єдинником» не повинен перериватися. Про це самі податківці говорять тут. Але на практиці не всі територіальні органи ДПС дотримуються цього принципу. І бізнесу знову доводиться звертатися до суду зі скаргою на неналежне виконання рішення суду.
