Оновлення правил виконання рішень формує чітку практику роботи виконавчої служби та посилює ефективність реалізації судових актів. Конфіскація майна або окремих предметів — це додаткове кримінальне чи адміністративне покарання. Воно передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього майна або його частини, що належить засудженому чи правопорушнику на праві власності. У разі конфіскації частини майна суд визначає конкретний перелік предметів або частку активів, що підлягають вилученню. Повідомляє Мін'юст.
Порядок виконання таких рішень визначає стаття 62 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII. Виконання забезпечують органи державної виконавчої служби згідно з вимогами Закону, а реалізація конфіскованого майна здійснюється у встановленому порядку. Розпорядження активами регулюється актами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою від 11.07.2002 №985. Особливості щодо майна, вилученого митними органами, визначає постанова КМУ від 26.12.2001 № 1724.
Перелік майна, на яке стягнення поширювати заборонено, встановлено окремим додатком до Закону та застосовується під час виконання рішень про конфіскацію. Дотримання цих гарантій захисту власності поєднується з обов'язковим обліком зобов'язань у Єдиному реєстрі боржників. Цей Реєстр є систематизованою базою даних у складі автоматизованої системи виконавчого провадження. Він забезпечує відкритий доступ до інформації про наявні майнові зобов'язання та сприяє збереженню активів боржника для подальшого виконання рішення суду. Відомості вносяться одночасно з відкриттям виконавчого провадження, а виключаються разом із його завершенням або в інших випадках, визначених Законом.
Наказом Міністерства юстиції України від 19.02.2026 №418/5, який набрав чинності 10.03.2026, оновлено пункт 33 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Ці зміни деталізують логіку виконання рішень про конфіскацію, роблячи процес більш оперативним. Після відкриття провадження виконавець у стислі строки розшукує майно, проводить його опис і арешт. Рухоме майно підлягає фактичному вилученню безпосередньо під час цих дій.
Усе конфісковане майно концентрується в межах виконавчого провадження. У разі попереднього вилучення іншими органами воно передається державному виконавцю для подальшої реалізації.
Окремий акцент зроблено на статусі боржника: після опису та арешту всього майна, що підлягає конфіскації (крім нерухомого), державний виконавець виносить постанову про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників упродовж наступного робочого дня. Ця норма діє за умови передачі майна на зберігання третім особам або державі, а не самому боржнику. Такий підхід відображає логіку завершеності дій: після фактичного арешту та вилучення майна рішення суду переходить у стадію практичної реалізації, а статус боржника в Реєстрі втрачає актуальність.
Для проваджень, що тривали на момент набрання чинності наказом №418/5, встановлено перехідний механізм: якщо майно вже вилучено, постанова про виключення з Реєстру виноситься протягом одного місяця. Оновлені правила формують чітку послідовність: швидкий розшук майна → опис, арешт і вилучення → подальша реалізація → оперативне оновлення статусу боржника в Реєстрі.
