Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Підпунктом 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV (зі змінами та доповненнями, далі — Кодекс) визначено, що з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа — резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має тісніші особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менш ніж 183 дні (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому відповідно до пп. 34.1.4 п. 34.1 ст. 34 Кодексу чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема, календарний рік.
Також відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Статтею 1 Закону України від 18.01.2001 року №2235-III «Про громадянство України» (зі змінами та доповненнями) визначено, що громадянин України — особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Оподаткування доходу, отриманого платником податку — резидентом унаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується ст. 174 Кодексу. Так, пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу зазначено, що при отриманні будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-резидентом від спадкодавця-нерезидента, такий дохід оподатковується за ставками, визначеними у п. 167.1 ст. 167 Кодексу (15% та 17%).
Враховуючи зазначене, до вартості будь-яких об’єктів спадщини, одержаних у 2012 році резидентами в Україні від спадкодавця-нерезидента, незалежно від їх ступеня споріднення зі спадкодавцем, застосовуються ставки податку, передбачені п. 167.1 ст. 167 Кодексу.
Поряд із цим повідомляємо, що відповідно до пп. 174.3 ст. 174 Кодексу особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
