12 грудня Ю. Тимошенко зареєструвала у ВРУ проєкт Закону №8278 "Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо розміру допомоги по безробіттю".
Як зазначено у пояснювальній записці, Законом №2622 допущено порушення статті 22 Конституції України, якою передбачено, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Наприклад, цим Законом зменшено відсоток розміру допомоги по безробіттю по відношенню до середньої заробітної плати (доходу), що підтверджується такими даними:
- при стажі від 2 до 3 років – було 55%, а змінами передбачено – 50%;
- при стажі від 10 до 12 років - було 70%, а змінами передбачено – 60%;
- при стажі від 12 до 17 років - було 70%, а змінами передбачено – 65%.
Також Ю. Тимошенко зауважує, що в умовах військового стану багатьом працівникам зменшено заробітну плату, що призводить до зменшення розміру допомоги по безробіттю, внаслідок чого такі громадяни не можуть забезпечити придбання необхідних продуктів, медикаментів та оплату за житлово комунальні послуги.
З огляду на це, законопроєктом №8278 пропонується:
1) Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу надавати застрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців (зараз сім) за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.
2) Застрахованим особам тривалість виплати допомоги по безробіттю визначати залежно від страхового стажу:
- до 3 років - 360 (зараз 180) календарних днів;
- від 3 до 6 років - 390 (зараз 210) календарних днів;
- від 6 до 12 років - 420 (зараз 240) календарних днів;
- від 12 до 18 років - 450 (зараз 270) календарних днів;
- від 18 до 24 років - 480 (зараз 300) календарних днів;
- від 24 до 30 років - 510 (зараз 330) календарних днів;
- понад 30 років - 540 (зараз 360) календарних днів.
3) Для осіб, зазначених в абзаці другому частини другої ст. 6 цього Закону та в абзаці восьмому частини четвертої ст. 7 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 540 календарних днів (зараз 120).
4) Допомогу по безробіттю призначати з наступного дня після реєстрації (зараз з восьмого дня) застрахованої особи в установленому порядку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферізайнятості населення та трудової міграції.
5) Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначати у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого КМУ, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:
- до 3 років - 60%;
- від 3 до 6 років - 65%;
- від 6 до 12 років - 70%;
- від 12 до 18 років - 75%;
- від 18 до 24 років - 80%;
- від 24 до 30 років - 85%;
- понад 30 років - 90%.
Допомогу по безробіттю виплачувати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
- перша половина строку тривалості виплати допомоги по безробіттю - 100 відсотків;
- унадалі - 75% (зараз 50%).
6) Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом. На сьогодні допомога по безробіттю не може перевищувати півтора розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом.
7) Виключити норму, згідно з якою під час дії воєнного стану тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом.
У разі прийняття цей Закон набере чинності з 1 січня 2023 року.
