Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно): спільної часткової або спільної сумісної. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Міністерство юстиції України розповідає, що відповідно до ст. 356 ЦКУ спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Суб’єктами такого права можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Визначення часток у праві спільної часткової власності
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
За власний рахунок співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників (ст. 357 ЦКУ).
Здійснення права спільної часткової власності
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно (ст. 358 ЦКУ).
Згідно зі ст. 359 ЦКУ плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Зобов’язання співласників щодо утримання майна
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними зі спільним майном (ст. 360 ЦКУ).
Статтею 361 ЦКУ встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
У наступних матеріалах розповімо про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, та поділ такого майна, а також про те, хто має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.