Міністерство юстиції України розповідає, що кожна людина має законне право самостійно розпорядитися своїм майном і заздалегідь визначити, хто саме стане його спадкоємцем. Зробити це можна шляхом складання заповіту.
Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Таке право здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1233 - 1234 ЦКУ).
Згідно зі ст. 1237 ЦКУ заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.
Предмет заповідального відказу
Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.
На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Право користування майном зберігає чинність у разі наступної зміни його власника та є таким, що не відчужується, не передається і не переходить до спадкоємців відказоодержувача.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім’ї, якщо у заповіті не зазначено інше.
Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов’язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.
Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини (cт. 1238 ЦКУ).
З огляду на ч. 4 ст. 1275 ЦКУ, якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
Втрата чинності заповідальним відказом
Відповідно до ст. 1239 ЦКУ заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини. Також слід ураховувати, що на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ, поширюються положення ст. 1224 ЦКУ, які визначають особливості усунення від спадкування.