У 2026 році застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій остаточно закріплюється як базовий елемент податкової дисципліни в Україні.
Період експериментів, відтермінувань і масштабних пільг фактично завершився, а підхід держави до фіскалізації розрахунків набув стабільного характеру. Законодавець і контролюючі органи виходять з того, що будь-які системні розрахунки з кінцевими споживачами мають бути прозорими та контрольованими.
Питання застосування РРО/ПРРО у 2026 остаточно виходить за межі теоретичних дискусій і переходить у площину практичного виконання вимог законодавства. Для бізнесу це означає необхідність не лише формального дотримання норм, а й організації розрахункових процесів відповідно до вимог законодавства з урахуванням реальної моделі роботи, способів приймання оплати та взаємодії з клієнтами.
В умовах активізації фактичних перевірок і посилення аналітичних інструментів ДПС фінансова відповідальність за порушення правил фіскалізації залишається істотною і спричиняє суттєві фінансові ризики.
У цій статті «Юридична компанія YANKIV» детально розглядає, які саме види оплат потрібно фіскалізувати, а також хто саме зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО у 2026 році, у яких випадках використання фіскального реєстратора є безумовним, а коли бізнес все ще може працювати без нього без порушення закону.
Нормативне регулювання застосування РРО та ПРРО, поняття розрахункової операції
Правові засади застосування РРО і ПРРО визначаються Законом України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Саме цей нормативний акт містить ключові дефініції, встановлює загальний обов’язок фіскалізації та визначає винятки. Податковий кодекс України доповнює регулювання, зокрема в частині систем оподаткування та статусу платників єдиного податку.
У 2026 році правозастосовна практика у сфері РРО формується не лише на підставі буквального тлумачення норм Закону №265, а й з урахуванням сталих підходів податкових органів та судової практики Верховного Суду. Аналіз рішень судів і позицій ДПС свідчить про те, що у спірних ситуаціях правила застосування РРО здебільшого тлумачаться на користь контролюючих органів, а не платників податків, що додатково підвищує значення правильного правового аналізу кожної конкретної моделі розрахунків.
Визначальним для встановлення обов’язку застосування РРО або ПРРО у 2026 році є поняття розрахункової операції. Саме наявність або відсутність такої операції є ключовим критерієм, від якого залежить необхідність фіскалізації.
Згідно з позицією ДПС, розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
У контексті 2026 року особливої ваги набуває правильне розуміння того, що для цілей Закону №265 має значення не формальна назва способу оплати, а її економічна сутність.
Саме тому у 2026 році до розрахункових операцій відносять не лише традиційну оплату готівкою чи через POS-термінал, а й більшість сучасних електронних способів приймання платежів, включно з інтернет-еквайрингом, платіжними сервісами та мобільними застосунками банків.
При цьому поширеною помилкою бізнесу залишається ототожнення будь-якої безготівкової оплати з операціями, що не потребують застосування РРО або ПРРО. Законодавство і практика його застосування чітко розмежовують розрахункові операції з використанням електронних платіжних засобів та класичні банківські перекази з рахунку на рахунок.
У 2026 році саме спосіб ініціювання платежу має принципове значення. Якщо оплата здійснюється покупцем шляхом самостійного перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок продавця на підставі рахунку або договору без використання платіжної картки – така операція не визнається розрахунковою і не потребує фіскалізації. Водночас навіть формально безготівковий платіж, але здійснений із застосуванням картки або платіжного сервісу, у більшості випадків розглядається як розрахункова операція з усіма відповідними наслідками.
Таким чином, у 2026 році поняття розрахункової операції є центральним елементом усієї системи фіскалізації. Саме від правильного розуміння цього поняття залежить, чи виникає у суб’єкта господарювання обов’язок застосовувати РРО або ПРРО, а отже, і рівень податкової безпеки його діяльності. У подальшому аналізі застосування РРО/ПРРО у 2026 до окремих категорій платників і видів діяльності саме цей критерій буде визначальним для оцінки законності роботи бізнесу у 2026 році.
ФОП 1 групи та використання РРО/ПРРО у 2026
Фізичні особи – підприємці, які перебувають на першій групі єдиного податку, у 2026 році залишаються єдиною категорією платників, для яких законодавством збережено відносно широке звільнення від обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних РРО.
Водночас таке звільнення має чітко визначені межі та не є універсальним. У практичному вимірі 2026 року воно потребує особливо обережного підходу, оскільки будь-яке відхилення від встановлених законом умов перебування на 1 групі може призвести до виникнення обов’язку фіскалізації та, як наслідок, до застосування штрафних санкцій.
Відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону №265, ФОП першої групи мають право не застосовувати РРО або ПРРО за умови здійснення роздрібної торгівлі на ринках або надання побутових послуг населенню.
Таке право безпосередньо пов’язане зі специфікою діяльності цієї групи, яка законодавцем розглядається як найменш ризикова з точки зору ухилення від оподаткування та масштабів господарських операцій.
Контролюючі органи приділяють значну увагу фактичному змісту діяльності ФОП першої групи, а не лише формальному зазначенню групи у реєстраційних даних. Ключовою умовою збереження права на роботу без РРО для ФОП першої групи є дотримання саме того формату діяльності, який передбачений для цієї категорії платників.
Роздрібна торгівля має здійснюватися безпосередньо на ринках, а надання послуг обмежуватися переліком побутових послуг, орієнтованих на населення.
У 2026 році будь-яке розширення каналів продажу, зокрема використання інтернету, соціальних мереж або служб доставки, може розцінюватися податковими органами як вихід за межі дозволеного формату діяльності першої групи та підстава для втрати 1 групи оподаткування та права на звільнення від застосування РРО.
Окремо слід зазначити, що для ФОП першої групи у 2026 році зберігається вимога дотримання граничного обсягу доходу. Перевищення встановленого ліміту тягне за собою обов’язок переходу на іншу групу єдиного податку, а разом із цим втрату пільг щодо застосування РРО.
У такій ситуації обов’язок фіскалізації виникає з моменту, визначеного податковим законодавством, незалежно від того, чи фактично був зареєстрований РРО або ПРРО.
Таким чином, у 2026 році можливість роботи ФОП першої групи без РРО або ПРРО є скоріше винятком, ніж правилом, і вимагає суворого дотримання всіх встановлених законом умов.
Будь-яка зміна моделі діяльності, способів організації продажів повинна попередньо оцінюватися з точки зору ризиків втрати права на звільнення від фіскалізації, оскільки помилки у цій сфері можуть мати істотні фінансові наслідки.
ФОП 2 групи та використання РРО/ПРРО у 2026
Фізичні особи – підприємці, які перебувають на другій групі єдиного податку, у 2026 році підпадають під загальне правило обов’язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних РРО. На відміну від першої групи, статус платника другої групи сам по собі не надає пільг щодо фіскалізації розрахунків.
Законодавство виходить з того, що діяльність ФОП другої групи має більший масштаб і різноманітніші форми взаємодії з клієнтами, а отже потребує повноцінного податкового контролю.
У 2026 році фізичні особи – підприємці, які перебувають на другій групі єдиного податку, зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні РРО у всіх випадках здійснення розрахункових операцій.
Обов’язок не залежить від виду діяльності, формату бізнесу чи обсягу доходу та прямо випливає з положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», зокрема пункту (б) статті 2. У 2026 році РРО або ПРРО для ФОП другої групи є обов’язковими, якщо підприємець:
- приймає готівкові кошти від покупців або клієнтів;
- отримує оплату платіжними картками через POS-термінали або мобільні термінали;
- приймає безготівкові платежі через фінансові компанії та платіжних посередників (NovaPay, LiqPay, WayForPay, Fondy тощо);
- отримує кошти з кодами платежів 2924, 2650, 2654, які у банківських виписках ідентифікуються як розрахункові операції;
- отримує кошти на розрахунковий рахунок відкритий не у банку, а інших фінансових установах.
У всіх зазначених випадках підприємець зобов’язаний сформувати та видати фіскальний чек у паперовій або електронній формі в момент приймання оплати.
Разом з тим законодавство допускає обмежені ситуації, коли ФОП другої групи може працювати без РРО або ПРРО. Це можливо, якщо одночасно виконуються такі умови:
- послуги надаються виключно дистанційно (онлайн-курси, консультації, навчання);
- оплата здійснюється без використання платіжних сервісів і карткових інструментів;
- клієнт перераховує кошти безпосередньо з рахунку на рахунок підприємця за IBAN (банк → банк);
- або оплата надходить через Укрпошту.
У таких випадках розрахункова операція у розумінні Закону про РРО відсутня. Водночас у 2026 році податковий контроль за безготівковими розрахунками через фінансові компанії суттєво посилюється. Практика ДПС чітко кваліфікує платежі через платіжних посередників як розрахункові операції, що фактично робить програмний РРО базовим інструментом для більшості ФОП другої групи.
ФОП 3 групи та використання РРО/ПРРО у 2026
ФОП третьої групи у 2026 році зобов’язані застосовувати РРО або ПРРО у разі здійснення розрахункових операцій. При цьому вирішальне значення має не сама система оподаткування, а фактичний спосіб приймання оплати та формат взаємодії з клієнтом. Саме ці обставини визначають, чи виникає у підприємця обов’язок фіскалізації конкретної операції.
РРО або ПРРО є обов’язковими у випадках, коли підприємець продає товари або надає послуги за безпосереднього контакту з клієнтом, незалежно від того, чи відбувається розрахунок готівкою, чи з використанням електронних платіжних інструментів.
Обов’язок застосування фіскального реєстратора також виникає при здійсненні роздрібної торгівлі, наданні салонних, побутових або інших сервісних послуг населенню, а також у сфері громадського харчування.
Крім того, РРО/ПРРО є обов’язковими у разі приймання готівкових коштів від клієнтів, отримання оплати через POS-термінали, платіжні сервіси або сервіси інтернет-еквайрингу, а також при здійсненні інтернет-торгівлі з прийманням оплат банківськими картками чи через платіжних посередників.
У всіх зазначених ситуаціях розрахунок визнається розрахунковою операцією у розумінні Закону №265/95-ВР, а отже, клієнту обов’язково має бути виданий фіскальний чек у паперовій або електронній формі, залежно від обраного способу фіскалізації.
У поточному році законодавство все ще передбачає ситуації, за яких застосування РРО або ПРРО не є обов’язковим.
Зокрема, фіскальний реєстратор може не використовуватися у випадках, коли послуги надаються повністю дистанційно, без фізичної присутності клієнта та без особистого контакту між сторонами, а взаємодія здійснюється виключно в електронному форматі.
РРО також не застосовується, якщо оплата здійснюється без використання платіжних сервісів, платіжних карток або інших інструментів еквайрингу, а кошти надходять безпосередньо на IBAN-рахунок підприємця шляхом класичного банківського переказу.
У такому випадку відсутній елемент приймання коштів від покупця у розумінні розрахункової операції, оскільки платіж обробляється банком без участі підприємця як сторони розрахунку.
Окрему практичну категорію становлять випадки отримання доходу через платформи пошуку роботи, біржі фрилансу або маркетплейси послуг, коли ФОП фактично не приймає оплату безпосередньо від кінцевого клієнта.
За умови, що така платформа виступає посередником, самостійно організовує приймання платежів і перераховує підприємцю винагороду у безготівковій формі на рахунок, класична розрахункова операція між ФОП і клієнтом відсутня, що, за загальним правилом, звільняє підприємця від обов’язку застосування РРО/ПРРО.
Водночас у подібних моделях особливого значення набуває правильне документальне оформлення договірних відносин із платформою та чітке розмежування ролей сторін, оскільки саме ці фактори стають предметом перевірки з боку податкових органів у разі виникнення спорів щодо обов’язку фіскалізації.
ФОП 4 групи та використання РРО/ПРРО у 2026
ФОП четвертої групи у 2026 році не зобов’язані застосовувати РРО або ПРРО, якщо їх діяльність не пов’язана зі здійсненням розрахункових операцій. За умови отримання оплати виключно у формі банківського переказу використання касової техніки не є обов’язковим. РРО або ПРРО стають обов’язковими, якщо ФОП четвертої групи:
- приймає готівкові кошти від покупців або контрагентів;
- отримує оплату платіжними картками через POS-термінал;
- використовує платіжні сервіси або фінансових посередників.
Натомість застосування РРО або ПРРО не потрібне, якщо:
- усі розрахунки здійснюються виключно шляхом банківського переказу (IBAN → IBAN);
- відсутній прийом готівки та карткових платежів;
- не використовуються платіжні сервіси або фінансові компанії.
ФОП на загальній системі оподаткування та використання РРО/ПРРО у 2026
ФОП на загальній системі оподаткування у 2026 році зобов’язані застосовувати РРО або ПРРО у всіх випадках здійснення розрахункових операцій. Законодавством не передбачено пільг або винятків для цієї категорії платників. Обов’язок застосування РРО або ПРРО виникає, якщо підприємець:
- приймає готівкові кошти;
- отримує оплату платіжними картками через POS-термінал;
- використовує платіжні сервіси або фінансових посередників;
- здійснює інтернет-торгівлю з прийманням оплат від фізичних осіб.
Якщо операція підпадає під визначення розрахункової, вона підлягає обов’язковій фіскалізації незалежно від виду діяльності, суми платежу чи регулярності розрахунків.
Відповідальність за невикористання ПРРО у 2026
У 2026 році відповідальність за порушення вимог щодо застосування РРО та ПРРО є однією з найбільш фінансово відчутних для бізнесу.
Починаючи з 1 серпня 2025 року, до всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари або послуги, застосовується повний розмір фінансових санкцій, передбачений пунктом 1 статті 17 Закону України №265/95-ВР.
Будь-які перехідні або пом’якшувальні режими, які діяли у попередні періоди, у 2026 році вже не застосовуються.
Законодавець виходить із презумпції, що до серпня 2025 року всі суб’єкти господарювання мали достатньо часу для організації фіскалізації розрахунків, у тому числі із використанням безкоштовних або комерційних програмних РРО.
Саме тому у 2026 році порушення у сфері РРО/ПРРО розглядаються податковими органами як повноцінні податкові правопорушення з відповідними наслідками.
Фінансові санкції за порушення вимог щодо застосування РРО та ПРРО у 2026 році застосовуються у таких розмірах:
- 100% вартості товарів, робіт або послуг, проданих із порушеннями, – за перше встановлене порушення;
- 150% вартості товарів, робіт або послуг, проданих із порушеннями, – за кожне наступне порушення.
До порушень, за які у 2026 році застосовуються зазначені фінансові санкції, належать:
- проведення розрахункових операцій із використанням РРО, ПРРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів або наданих послуг;
- непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи у випадках, коли їх застосування є обов’язковим;
- невидача фіскального чека покупцю у паперовій та/або електронній формі, незалежно від того, чи просив його клієнт
У практичному вимірі 2026 року найбільші ризики виникають у ситуаціях, коли підприємець фактично приймає оплату, але помилково вважає, що така операція не є розрахунковою.
Це стосується, зокрема, оплат через платіжні сервіси, фінансові компанії або інтернет-еквайринг, а також випадків, коли кошти надходять на рахунок із кодами платежів, що свідчать про розрахункові операції. У таких ситуаціях відсутність фіскального чека розцінюється податковими органами як повноцінне порушення із застосуванням штрафу у повному обсязі.
Важливо також враховувати, що у 2026 році штрафи застосовуються за кожне окреме порушення, а не один раз за результатами перевірки. Це означає, що кілька нефіскалізованих операцій можуть призвести до кратного зростання суми фінансових санкцій.
Додатково до фінансових штрафів можливі адміністративні наслідки, а у разі системних порушень – підвищена увага податкових органів у майбутньому. Таким чином, у 2026 році невикористання ПРРО у випадках, коли його застосування є обов’язковим, є одним із найбільш ризикових податкових порушень.
З огляду на повний розмір штрафів та активну практику фактичних перевірок, використання ПРРО фактично перетворюється не на формальний обов’язок, а на необхідний елемент податкової безпеки бізнесу.
Підсумки
У 2026 році застосування РРО та ПРРО остаточно переходить із площини «податкового експерименту» у статус повноцінного та обов’язкового елементу ведення бізнесу в Україні.
Аналіз чинного законодавства, позицій ДПС і сформованої правозастосовної практики свідчить про те, що ключовим критерієм для визначення обов’язку фіскалізації є не система оподаткування чи розмір доходу, а наявність розрахункової операції у розумінні Закону №265.
Для ФОП першої групи у 2026 році зберігається можливість роботи без РРО або ПРРО, проте лише за умови суворого дотримання обмеженого формату діяльності, передбаченого для цієї групи. Будь-яке розширення каналів продажу, зміна способів приймання оплати або перевищення граничного доходу фактично позбавляє підприємця права на звільнення від фіскалізації.
ФОП другої та третьої груп у 2026 році перебувають у зоні підвищеного податкового контролю. Для них застосування РРО або ПРРО є загальним правилом у разі приймання готівки, карткових платежів, використання платіжних сервісів чи фінансових посередників. Винятки можливі лише у чітко визначених законом випадках, насамперед при класичних банківських переказах з рахунку на рахунок без використання платіжних інструментів.
ФОП четвертої групи та підприємці на загальній системі оподаткування також не є «поза фокусом» фіскалізації.
Для них вирішальним залишається спосіб розрахунків із контрагентами: готівка, картки та платіжні сервіси автоматично формують обов’язок застосування РРО або ПРРО, тоді як виключно безготівкові банківські перекази дозволяють працювати без касової техніки. Особливу роль у 2026 році відіграє відповідальність за порушення правил фіскалізації.
Повний розмір штрафів, що застосовується з 01 серпня 2025 року, у поєднанні з активною практикою фактичних перевірок та аналітичного контролю, робить невикористання ПРРО одним із найбільш ризикових податкових порушень.
Штрафи у розмірі 100% та 150% вартості нефіскалізованих операцій здатні не лише нівелювати прибуток, а й створити серйозні фінансові проблеми для бізнесу.
З урахуванням наведеного, у 2026 році найбільш безпечною та прогнозованою моделлю роботи для більшості суб’єктів господарювання є чітка фіскалізація розрахункових операцій, із використанням РРО/ПРРО.
Такий підхід дозволяє мінімізувати податкові ризики, уникнути штрафних санкцій та зосередитися на розвитку бізнесу, а не на вирішенні спорів із контролюючими органами.