Федерація роботодавців повідомляє, що 27 серпня 2025 року профільний Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності підтримав законопроєкт №12439 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження» та рекомендував парламенту ухвалити його у другому читанні.
Федерація дякує бізнес-спільноті за підтримку, Президентові України Володимир Зеленський та РНБО — за визначення законопроєкту пріоритетним, а народним депутатам профільного комітету — за відкритість до діалогу та готовність діяти.
Підтримка доводить: партнерство влади й бізнесу дає результат.
Координація зусиль Ради з питань підтримки підприємництва та влади може бути ефективною! Дійте і вас почують! Федерація роботодавців України— консолідований голос бізнесу, який лунає та впливає на ключові рішення для розвитку держави та економіки.
Як все починалось. Зростання кількості звернень бізнесу щодо надмірного тиску, зловживань окремими процесуальними інструментами та несвоєчасного реагування правоохоронних органів спричинило проведення у 2024 року зустрічі бізнес-спільноти з Президентом України Володимиром Зеленським.
Результатом стало створення Ради з питань підтримки підприємництва в умовах воєнного стану.
Подальша робота засвідчила, що відповісти на виклики можливо лише через глибші, системні рішення — на рівні головного кодифікованого акта, який визначає процесуальні права сторін у кримінальному провадженні.
Відтак ФРУ ініціювала підготовку змін до Кримінального процесуального кодексу України та розпочала розробку відповідного законопроєкту.
Законопроєкт, який має бути розглянутий у 2 читанні і має шанси стати Законом, принесе суттєві та, безумовно, позитивні для економіки країни зміни у кримінальний процес.
Розглянемо основні з них:
Ч. 3 Ст. 170 КПК України: Арешт коштів без визначеного строку був однією з найболючіших проблем для бізнесу. Особливо це відчутно у воєнний час, коли підприємства працюють на межі та виконують державні замовлення, а підвищена увага до них і навіть до їхніх контрагентів нерідко завершувалася безстроковим блокуванням рахунків, що часто означає — повне блокування господарської діяльності. «Отримати» арешт було відносно просто, натомість його скасування — надзвичайно складний процес через відсутність чітких строків і бажання з боку правоохоронців.
Прийняті зміни встановлюють граничний строк арешту коштів — до 4 місяців, а продовження можливе лише за вмотивованою ухвалою суду. Це повертає бізнесу передбачуваність і гарантує зміну практики «вічних арештів».
Ст. 233, 234, 172, 309 КПК України: Невідкладний обшук — виняткова процесуальна дія з вузьким переліком підстав.
На практиці через недостатню визначеність норми її нерідко застосовували поза межами таких підстав, що створювало простір для зловживань. Ухвалені зміни встановлюють чіткі запобіжники: обов’язкове повідомлення власника майна/приміщення про судове засідання з «легалізації» обшуку (тобто після проведення обшуку), право бути присутнім, а значить — право мати голос у процесі, право залучати свідків і подавати докази відсутності невідкладності, а також право апеляційного оскарження ухвали про легалізацію. Це відновлює правову визначеність і змагальність там, де її безумовно бракувало.
Ст. 96 КПК України: Тепер не тільки слідчий чи прокурор, а й інші сторони (захист, бізнес) можуть ставити свої запитання потерпілому. Це підсилює змагальність сторін і робить процес більш прозорим.
Ст. 98 КПК України: Слідчий тепер зобов’язаний вчасно ухвалювати постанову про те, що певний об’єкт є доказом. Це прибирає практику «підвішеного стану», коли вилучене майно чи документи роками не мали офіційного статусу.
Ч. 2 ст. 104 КПК України, ч. 2. Ст. 105 КПК України: Усе, що вилучається під час обшуку, має бути внесено в протокол. Якщо цього не зроблено — такий доказ стає недопустимим у суді. Це захищає бізнес від «підкинутих», або «зниклих» в результаті обшуку речей.
Ч. 6 ст. 132 КПК України: Суд отримав більше прав — може викликати свідків, експертів, розглядати речі під час ухвалення рішень про арешт майна чи інші заходи. Тобто рішення мають стати більш вмотивованими.
Ч. 8 ст. 132 КПК України: Якщо суд уже відмовив в арешті чи запобіжному заході, правоохоронці не зможуть подавати ті самі клопотання знову без нових підстав.
Ч. 4 ст. 163 КПК України, Ч. 8 ст. 163 КПК України: Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів тепер має розглядатися максимум 15 днів. Якщо сторона, яка подала клопотання, не прийшла на засідання — воно залишається без розгляду.
Ч. 5 Ст. 174 КПК України, Ст. 175 КПК: Якщо арешт майна скасовано, повернути його власнику треба не пізніше ніж за 30 днів. Це ставить край затягуванням.
Ст. 214 КПК України: Дані про кримінальне правопорушення за 191 ККУ (тепер вносяться в реєстр лише тоді, коли є достатньо підстав та виключно керівником органу прокуратури. Це обмежує практику відкриття справ для кількісних показників, або з надуманих підстав.
Ст. 216 КПК України: Якщо справа розслідується «не тим» органом, сторона має право подати клопотання про зміну підслідності, а прокурор зобов’язаний швидко його розглянути.
Підтримка законопроєкту №12439 профільним комітетом — це не просто формальність, а реальний крок до трансформації взаємин між бізнесом і державою. Вперше за багато років у законодавстві закладено механізми протидії тиску правоохоронців і зловживанням. Це означає більше передбачуваності та реальних процесуальних гарантій для бізнесу.
Такий результат став можливим завдяки послідовній і наполегливій роботі Ради з питань підтримки підприємництва, Федерації роботодавців України, яка ініціювала зміни та змогла консолідувати голос бізнесу. Ми доводимо діями: коли бізнес говорить єдиним фронтом — його чують.
Попереду — ключове голосування у другому читанні, впевнені що народні депутати закріплять ці гарантії на рівні закону.