4 вересня 2026 року зареєстровано два урядові законопроєкти:
- №16029 «Про позасудове вирішення споживчих спорів»;
- №16030 «Про внесення зміни до статті 263 Цивільного кодексу України».
Ці законопроєкти передбачають імплементацію положень Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/11/ЄС від 21 травня 2013 року про альтернативне вирішення споживчих спорів і про внесення змін до Регламенту (ЄС) №2006/2004 та Директиви 2009/22/ЄС в законодавство України.
Як працюватиме позасудове вирішення споживчих спорів (ПВС)
Законопроєкт «Про позасудове вирішення споживчих спорів» визначає:
- правові засади та порядок організації позасудового вирішення споживчих спорів,
- статус органів позасудового вирішення споживчих спорів,
- порядок їх діяльності для забезпечення належного рівня захисту прав споживачів.
Зокрема, законопроєктом №16029 передбачено створення системи ПВС, яка включатиме:
- контактний пункт (Держпродспоживслужба),
- компетентні органи у відповідній сфері (органи державної влади, у тому числі колегіальні державні органи, які здійснюють/реалізують/забезпечують захист прав споживачів у відповідній сфері),
- органи ПВС (юридичні особи, громадські об’єднання споживачів або об’єднання юридичних осіб), особи, відповідальні за ПВС, та сторони спору (споживач, суб’єкт господарювання).
Органам ПВС буде надано право вирішувати внутрішні та транскордонні спори при порушеннях суб’єктом господарювання договірних зобов’язань та порушень прав споживачів на переддоговірних і позадоговірних етапах.
Основні вимоги та умови функціонування системи ПВС
Законопроєктом визначено умови для функціонування системи ПВС, зокрема щодо:
- призначення органів ПВС компетентним органом у відповідній сфері та включення їх до переліку органів ПВС;
- ведення та оприлюднення компетентним органом у відповідній сфері переліку органів ПВС, а загального переліку органів ПВС - Контактним пунктом;
- звітування органу ПВС про розгляд як внутрішніх, так і транскордонних спорів та інформування компетентного органу у відповідній сфері про ефективність своєї роботи;
- інформування Контактного пункту компетентними органами у відповідній сфері щодо розвитку та функціонування органів ПВС;
- обов’язкове інформування споживачів суб’єктом господарювання про орган ПВС, компетенція якого поширюється на таких суб’єктів господарювання;
- встановлення вимог до органу ПВС та осіб, відповідальних за ПВС;
- визначення підстав для відмови від розгляду спору органом ПВС;
- організацію розгляду спору органом ПВС;
- оскарження та виконання рішення органу ПВС.
Коім того, будуть внесені зміни до законів “Про цифровий контент та цифрові послуги”, “Про рекламу”, “Про захист прав споживачів”.
Позовну давність можна буде зупиняти на час вирішення споживчого спору
Проєктом Закону №16030 імплементовані положення пункту 45 преамбули Директиви 2013/11/ЄС та статті 12 Директиви 2013/11/ЄС шляхом доповнення частини першої статті 263 ЦК пунктом 5.
Законопроєктом №16030 передбачено, що перебіг позовної давності зупинятиметься на період проведення процедури вирішення споживчого спору.
