• Посилання скопійовано

Закон про електронну комерцію: що нового він нам приніс?

30 вересня набрав чинності Закон про електронну комерцію. Спроби створити єдиний законодавчий документ, який би регулював здійснення господарської діяльності, зокрема, у Інтернеті, відбувалися неодноразово, але саме зараз вони втілилися у цьому документі. Що ж він приніс суб’єктам господарювання?

Закон про електронну комерцію: що нового він нам приніс?

Сфера дії Закону

Закон про електронну комерцію поширюється виключно на електронні правочини. До них належать дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (1) . Найпростішим прикладом такої системи є мережа Інтернет, саме вона і згадується в цьому Законі. Тобто насамперед цей Закон стосується Інтернет-торгівлі. 

Чи поширюватиметься він на системи дані операторів мобільного зв’язку, покажуть роз’яснення контролюючих органів, хоча більша частина норм цього Закону можуть бути застосовані і до них.

--------------------(1)-----------------

Визначення того, що таке інформаційно-телекомунікаційна система наведено у Законі «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

----------------------------------------------- 

Електронна комерція та електронна торгівля

У вітчизняному законодавстві нарешті з’явилося чітке визначення термінів «електронна комерція» та «електронна торгівля». Перший з цих термінів охоплює будь-які відносини в межах електронних правочинів, спрямовані на отримання прибутку.  В межах електронної комерції продавець може продавати не тільки товари, а також роботи та послуги. Електронна торгівля, в свою чергу, є сферою електронної комерції, яка передбачає діяльність щодо купівлі-продажу  товарів.  

Під дію цього Закону потрапляють як резиденти України, так і нерезиденти. Хоча щодо останніх в Законі зроблено зауваження, що до них будуть застосовуватися норми не тільки українського, а і міжнародного права.

Електронна форма правочину

Найбільший акцент в Законі зроблено на те, що електронний правочин може бути оформлений в електронній формі. Випадки, коли для набрання чинності правочином електронної форми недостатньо, під дію цього Закону не підпадають( зокрема, у випадку, коли правочин має бути посвідчений нотаріально або підлягає державній реєстрації ). 

Не підпадають під дію цього Закону і договори з держустановами або шлюбні контракти. 

Якщо продавцем за договором виступає фізособа, яка не є підприємцем, то навіть якщо вона пропонує товари/послуги через Інтернет, угоди, які вона укладає, цим Законом регулюються тільки в тому випадку, якщо про це домовляться такий продавець і його покупці. Прикладом може бути продаж нових чи вживаних речей через сайт OLX.

Також дія цього Закону не стосується азартних ігор в Інтернеті, різноманітних лотерей, тоталізаторів тощо, крім благодійних лотерей та лотерей, які проводяться з рекламною метою. 

Комерційне електронне повідомлення

У безлічі листів із рекламою (простіше кажучи, спаму), які українці кожного дня отримують у свої електронні поштові скриньки, з’явилася коректна назва «комерційне електронне повідомлення». 

Закон встановив наступні правила для його розсилання:

1) комерційним електронним повідомленням вважається те, яке надіслано, зокрема, через Інтернет в електронній формі, з рекламною метою. Тобто, з метою просування певних товарів, робіт, послуг, а також особи, яка їх реалізує; 

2) комерційні електронні повідомлення надсилаються тим особам, які дали на це згоду. Але якщо згода не була надана, а повідомлення було надіслано, то особа повинна мати можливість відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень. 

Отже, надсилання однакових повідомлень з різних адрес, та навіть надсилання повідомлень із різною інформацією про одне й те саме, в перший раз порушенням не вважається. А якщо одержувач не відмовився від подальшого отримання (частина осіб, які зараз користуються Інтернетом, може просто не знати, як це зробити), не буде вважатися порушенням цього Закону і наступне надсилання йому повідомлень.

3) комерційне електронне повідомлення має чітко ідентифікуватися як таке

Хтозна, що мали на увазі законодавці. Чи достатньо лише змісту надісланої інформації, чи в повідомленні буквально повинна бути фраза: «Комерційне електронне повідомлення»? Наразі це невідомо.

4) в комерційному електронному повідомленні повинен бути доступ до інформації про продавця товарів, робіт або послуг, які пропонуються.

Наприклад, вказані контакти в самому повідомленні, або ж присутнє посилання на сторінку продавця із контактами.

5) в комерційному електронному повідомленні повинні бути зазначені дані про товари, роботи, послуги, що ним пропонуються, ціни на них, умови продажу/виконання/надання, доставки, можливі знижки, бонуси і подарунки тощо. 

Зауважимо! Оскільки таке повідомлення розсилається з рекламною метою, то до його змісту застосовуються також вимоги, встановлені законодавством про рекламу. 

Електронний договір

Комерційні електронні повідомлення виконують функцію лише оферти, тобто, пропозиції укласти угоду (договір). Якщо покупець згоден, то між ним і продавцем укладається електронний договір.

На електронний договір, який має таку ж саму юридичну силу, як і укладений на папері, поширюються усі норми чинного цивільного та господарського законодавства України, а також законодавства про електронний документообіг. 

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством (зокрема, Цивільним кодексом) для відповідного виду договору. 

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. 

Зверніть увагу: відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного електронним цифровим підписом (або його аналогом);

Виникає питання, що ж таке «аналоги» електронного цифрового підпису?

Зокрема в Законі вказано: аналогом електронного цифрового підпису може бути одноразовий ідентифікатор. Це певна алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір. Скоріш за все йдеться про коди пропозицій (так звані «промо-коди»), і ми нарешті маємо узаконену назву цього закордонного явища у вітчизняній торгівлі. 

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується електронним цифровим підписом (або його аналогом);

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею. 

Останній шлях надання згоди в Законі дуже «розмитий», а тому викликає найбільший сумнів стосовно практичної реалізації. 

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа. 

Зверніть увагу: частина 11 статті 11 Закону встановлює обов’язкові реквізити такого документу, у якій би формі він не надавався.  Це: 

- умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги;

- найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги;

- гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги;

- порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

За умови відсутності відповіді (акцепту) і оплати: якщо особа, яка одержала пропозицію укласти електронний договір (оферту), протягом строку для відповіді не здійснила оплату відповідно до зазначених у пропозиції умов, така пропозиція вважається неприйнятою

Розрахунки за товари, роботи та послуги

Цей розділ Закону найменш цікавий, адже він не вносить нічого нового. Хоч комерція і електронна, розрахунки за реалізоване відбуватимуться у будь-якій зручній для продавця і покупця  (і узгоджений в електронному договорі) формі – готівковій або безготівковій, грошовій або не грошовій. 

Є в Законі і інша очікувана норма: продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Але одне лиш здійснення оплати згідно із комерційним електронним повідомленням, без виконання інших обов’язкових умов та/або без надання усіх необхідних відомостей, визначених у такому повідомленні, не вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір (акцептом). А оплата в такому випадку вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила. 

Анна Бикова, "Дебет-Кредит"

Аналітика на тему:

 

 - Торгівля в інтернет-магазині

Автор: Бикова Ганна

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Держрегулювання/Закони та підзаконні акти

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Закони та підзаконні акти»