ДПС України у ІПК від 05.01.2026 №42/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК розглянуло таку ситуацію:
Товариство зазначає, що є платником єдиного податку 4 групи та платником податку на додану вартість, здійснює оброблення угідь сільськогосподарського призначення та провадить діяльність з виробництва, переробки та збуту (експорту) сільськогосподарської продукції.
Для забезпечення власної техніки та транспорту пальним Товариство уклало договір оренди транспортного засобу – паливоцистерну з встановленою автоцистерною та обладнанням паливозаправника. Вказане обладнання використовується виключно для заправки власної техніки та транспорту, не застосовується для зберігання пального з метою подальшої реалізації.
Товариство планує придбавати пальне у постачальника-платника акцизного податку як зі стаціонарного складу так і з бензовоза постачальника (акцизного складу пересувного). Таке пальне Товариство використовуватиме для заправки власної техніки на території, де Товариство здійснює свою господарську діяльність, у т. ч. в полі.
Запитання:
- За яких умов транспортний засіб із встановленою паливоцистерною, що використовується Товариством для заправки власної сільськогосподарської техніки та транспорту, може набувати статусу акцизного складу пересувного?
- Чи виникає у Товариства обов’язок отримання ліцензії на право зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється виключно у транспортному засобі – паливоцистерні, що не є нерухомим майном, має ознаки рухомого обладнання і таке пальне використовується лише для власного споживання?
Відповідь:
Відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.
Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Отже, у випадку якщо Товариство використовує пальне, отримане від платника акцизного податку, виключно для потреб власного споживання, таке використання пального не є реалізацією пального, транспортний засіб, з якого здійснюється заправка пальним власної техніки та транспорту Товариства, не є акцизним складом пересувним.
Частиною першою ст. 1 Закону №3817 визначено, що:
зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону №3817).
Відповідно до частини другої ст. 28 Закону №3817 суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.
Здійснення діяльності зі зберігання пального потребує отримання суб’єктом господарювання відповідної ліцензії, крім випадків, передбачених ст. 28 Закону №3817, коли така ліцензія не отримується.
Законом №3817 не визначено показники щодо обсягу пального (залишків пального), який може знаходитися в цистерні паливозаправника та щодо термінів перебування пального в такій цистерні.
Отже, у разі використання Товариством паливоцистерни (паливозаправника) для розвезення пального для заправки власного транспорту, у Товариства відсутня необхідність щодо отримання ліцензії на право зберігання пального у таких цистернах.
Разом з цим перебування протягом деякого часу транспортного засобу, в якому знаходиться пальне у певному місці (території), що перебуває у власності або у користуванні Товариства, потребує отримання ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання чи переробки.
І наприкінці попереджуємо, що ІПК має індивідуальний характер і може бути використана виключно підприємством, якому її надано.