Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мінфін зазначив, що місце розташування рекламного засобу надається розповсюджувачеві зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом.
Дозвіл на таке розміщення видається на строк дії договору про право тимчасового користування місцем розташування рекламного засобу, якщо менший строк дії дозволу не зазначено у заяві розповсюджувача зовнішньої реклами.
Для одержання дозволу необхідно мати копію договору про право на тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, завірену власником такого місця або уповноваженою особою.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовується ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Враховуючи вищезазначене, Мінфін пропонує плату за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів зовнішньої реклами поза межами населених пунктів (крім земельних ділянок приватної власності) зараховувати до загального фонду місцевих бюджетів за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 "Інші надходження" (Лист Мінфіну від 23.07.2013 р. №31-08210-07-10/22156).
