Ліцензування зберігання пального у 2025 році

Загальні правила ліцензування у 2025 році

З 1 січня 2025 року змінилися правила ліцензування видів діяльності, пов'язаних з підакцизними товарами. У ст. 41 Закону №3817 наведено вичерпний перелік 24-х видів ліцензій, які видаються згідно з цим законом. Зокрема, це ліцензії:

• на право виробництва спирту етилового; біоетанолу – видаються тільки юридичним особам згідно з ч. 2 ст. 42 Закону №3817;
• на право виробництва спиртових дистилятів; алкогольних напоїв; тютюнових виробів; рідин, що використовуються в електронних сигаретах – видаються всім СГ (ФОПам і юридичним особам) згідно з ч. 2 ст. 42 Закону №3817;
• на право виробництва пального – видаються тільки юридичним особам;
• на право вирощування тютюну – видаються всім СГ;
• на право ферментації тютюнової сировини – видаються всім СГ;
• на право оптової торгівлі: спиртом етиловим; спиртовими дистилятами; алкогольними напоями; сидром та перрі (без додавання спирту); тютюновими виробами; рідинами, що використовуються в електронних сигаретах; пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним; пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним – видаються всім СГ;
• на право роздрібної торгівлі: алкогольними напоями; сидром та перрі (без додавання спирту); тютюновими виробами; рідинами, що використовуються в електронних сигаретах; пальним – видаються всім СГ;
• на право зберігання пального – видаються всім СГ;
• на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки – видаються всім СГ.

Для зручності розгляду нових правил ці ліцензії можна згрупувати таким чином:

• виробничі ліцензії – на право виробництва підакцизних товарів, вирощування тютюну та ферментації тютюнової сировини. Всі ці види діяльності передбачають створення підліцензійних товарів. Виробничі ліцензії ми поки що докладно розглядати не будемо;
• оптові ліцензії – на право оптової торгівлі підліцензійними товарами;
• роздрібні ліцензії – на право роздрібної торгівлі підліцензійними товарами;
• ліцензії на зберігання пального.

Визначено два рівні органів ліцензування, які надають та припиняють певні ліцензії (ст. 41 Закону №3817):

• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – це Державна податкова служба, адреса м. Київ, Львівська пл., 8;
• територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – це Головні управління ДПС в областях, АРК Крим, м. Києві та м. Севастополі, міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків. Їхні контакти розміщені на сайті ДПС.

Закон №3817 впроваджує новацію – автоматичний режим отримання деяких ліцензій у центральному органі ліцензування – ДПС (ч. 6, 7 ст. 41 Закону №3817):

• роздрібних ліцензій на торгівлю алкоголем, тютюном та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах;
• на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Ці ліцензії можна отримати в автоматичному режимі у разі дотримання низки певних умов, докладніше про це розповімо далі.

ДПС як центральний орган:

• надає та припиняє виробничі ліцензії – на право виробництва підакцизних товарів, вирощування тютюну та ферментації тютюнової сировини;
• надає в автоматичному режимі роздрібні ліцензії на торгівлю алкоголем, тютюном та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Припиняють ці ліцензії територіальні органи. Для роздрібних ліцензій на торгівлю пальним автоматичний режим не передбачений;
• надає в автоматичному режимі ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Припиняють ці ліцензії територіальні органи. 

Територіальні органи ДПС:

• надають та припиняють всі види оптових ліцензій;
• надають всі види роздрібних ліцензій не в автоматичному режимі;
• припиняють всі види роздрібних ліцензій, у тому числі надані в автоматичному режимі центральним органомт ДПС;
• надають та припиняють всі ліцензії на зберігання пального;
• припиняють ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, видані в автоматичному режимі центральним органом ДПС.

Всі ліцензії надаються тільки у разі виконання таких умов (ч. 1 ст. 42 Закону №3817), тобто у разі невиконання хоча б однієї умови орган ДПС має право відмовити у наданні ліцензії:

• СГ зареєстрований або взятий на облік у податкових органах;
• СГ подав форму №20-ОПП на всі об’єкти, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності;
• СГ пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті платника податків;
• СГ успішно подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет і ДПС її прийняла (п. 42.4 ПКУ). Документи (заяви тощо) в електронній формі подаються у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.

У частинах 3 – 11 ст. 42 Закону №3817 наведено умови отримання виробничих ліцензій, які ми зараз не розглядатимемо. 

Далі окремо розглянемо порядок отримання ліцензій на право зберігання пального для СГ – ФОПів та юросіб – резидентів України. Оскільки обсяг матеріалу обмежений, ми не можемо розглянути все до останніх подробиць. Тому тут ми опишемо порядок ліцензування у загальних рисах, а для ознайомлення з деталями радимо вивчити розділ VII Закону №3817 про ліцензування.

Ліцензії на зберігання пального та на зберігання пального для власних потреб не отримуються (ч. 4 ст. 28 Закону №3817): підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за кошти бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; СГ для зберігання пального для власних виробничо-технологічних потреб, яке використовується виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і не реалізується в місцях оптової або роздрібної торгівлі.

З 1 січня 2025 року змінився підхід до визначення вартості ліцензій – тепер вона визначається у розмірах мінімальної зарплати, встановленої на початок звітного року, і відтак вона змінюватиметься щороку – ст. 50 – 54 Закону №3817. Запитання, яке тепер цікавить тих СГ, які вже мають діючі ліцензії: чи потрібно з 1 січня 2025 року доплачувати за ці ліцензії виходячи з нової вартості? На нашу думку, не потрібно. Якщо ліцензія діюча, то вона не потребує жодних додаткових дій доти, доки не надійде час сплачувати черговий платіж або доки не закінчиться термін її дії. 

Податківці зазначали, що якщо СГ подавав заяву на видачу чи продовження ліцензії до 1 січня 2025 року, то такі ліцензії видавалися або продовжувалися за старою вартістю. Відповідно чергові платежі, видача або продовження ліцензій, що здійснюватимуться після 1 січня 2025 року, вже враховуватимуть нову вартість ліцензій. Іншими словами, ліцензії, що були отримані або оплачені у 2024 році за старою вартістю, продовжують діяти у 2025 році без доплати до нової вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону №3817 СГ зобов’язаний сплатити чергову річну плату за надану ліцензію на зберігання пального до початку кожного наступного року та повідомити територіальний орган ДПС про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі.

Стаціонарні резервуари, ємності і тара для зберігання пального

Закон №3817 оперує такими поняттями: стаціонарні резервуари, ємності, споживча тара до 60 л включно, тара споживача до 60 л включно, поворотна тара (газові балони) до 60 л включно. Визначень цих понять у Законі №3817 немає, немає в ньому й відсилання до інших нормативних документів, де можна ознайомитися з ними. А чітке розуміння того, які саме резервуари і ємності маються на увазі, дуже важливе для цілей ліцензування зберігання пального. 

Зокрема, місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у п. 49 ч. 1 ст. 1 Закону №3817 визначено так: це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання. Питання щодо класифікації резервуарів і ємностей виходить за межі бухобліку та оподаткування і повинно вирішуватись відповідними спеціалістами.

Ліцензія потрібна, якщо пальне зберігається у:

• споживчій тарі об’ємом більше 60 літрів;
• ємностях об’ємом до 250 літрів та понад 250 літрів;
• стаціонарних резервуарах, об’єм яких Законом №3817 не обмежений.

Ліцензія не потрібна, якщо пальне зберігається у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно – ч. 5 ст. 28 Закону №3817.

Ліцензія на зберігання пального для власних потреб

У цьому розділі розглянемо отримання ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (далі – для власних потреб) у загальному порядку. Ліцензія на зберігання пального для власних потреб не передбачає діяльність з відповідального зберігання пального, що належить іншим особам.

Вартість цієї ліцензії – 0,1 розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня року, в якому здійснюється платіж (ч. 1 ст. 53 Закону №3817). У 2025 році ліцензія коштує 800 грн на рік, платежі вносяться щороку. Щоквартальної сплати не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону №3817 ліцензія на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки в ємностях та/або споживчій тарі (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), за умови що місткість кожної такої ємності не перевищує 250 л та загальна місткість таких ємностей та/або споживчої тари не перевищує 500 л включно, є безоплатною. Але незважаючи на це потрібно подавати заяву на отримання такої ліцензії та виконувати всі ліцензійні умови. Звертаємо увагу, що зберігати пальне у стаціонарних резервуарах на основі безоплатної ліцензії не можна.

Ліцензія на зберігання пального

Ліцензія на зберігання пального дає право зберігати пальне не тільки для власних потреб або промислової переробки. Ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю пальним також дають можливість і зберігати пальне, що належить іншим особам, тому окрему ліцензію на зберігання пального отримувати не потрібно. Отже, сенс в отриманні ліцензії на зберігання пального є тільки для тих СГ, які надають послуги зберігання пального іншим особам та не торгують пальним.

Ліцензія на зберігання пального надається та припиняється територіальними органами ДПС, автоматичного режиму отримання такої ліцензії не передбачено.

Вартість ліцензії на зберігання пального – 0,15 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, в якому здійснюється платіж. У 2025 році вартість ліцензії становить 1200 грн. Чергові платежі сплачуються щороку, щоквартальної сплати не передбачено.

Заява на отримання ліцензій на зберігання пального та на зберігання пального для власних потреб

Для початку СГ – ФОП або юрособа має подати заяву про отримання ліцензії на зберігання пального або на зберігання пального для власних потреб (ст. 43 Закону №3817). Заява подається у паперовій або електронній формі до територіального органу ДПС. У заяві на отримання ліцензій на зберігання пального СГ зазначає такі відомості (ч. 3 ст. 43 Закону №3817):

• реквізити заявника: для юрособи – найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ; для фізособи – прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), місцезнаходження, РОНКПП, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
• вид ліцензії – на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
• найменування та код територіального органу ліцензування, до якого подається заява – обласна ДПС, ДПС у м. Києві та м. Севастополі, міжрегіональні ДПС по роботі з великими платниками;
• адреса місць зберігання пального у стаціонарних резервуарах та ідентифікатор об’єкта оподаткування згідно з формою №20-ОПП;
• кадастровий номер земельної ділянки, на якій зберігається пальне;
• код/коди адміністративно-територіальної одиниці та території територіальної громади згідно з КАТОТТГ, на якій розміщені місця зберігання пального у стаціонарних резервуарах;
• інформація про черговий щорічний платіж за ліцензію;
• загальна місткість стаціонарних резервуарів та загальна місткість ємностей – для ємностей місткістю понад 250 л кожна). Наприклад, СГ має два стаціонарних резервуари – на 1500 л та на 4000 л, і три ємності – 400 л, 500 л та 550 л. У заяві слід зазначити, що місткість резервуарів – 5500 л, а ємностей – 1450 л;
• про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 л включно) – для ємностей місткістю до 250 л кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 л включно;
• про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 л включно) – для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари понад 500 літрів включно;
• місткість кожного окремого стаціонарного резервуара, що використовується для зберігання пального, - для ліцензії на право зберігання пального.

У заяві потрібно зазначити про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і навести такі відомості:

• для стаціонарних резервуарів – загальна місткість і їх фактичне місцезнаходження;
• для нестаціонарних ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно):
• для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно – про їх наявність, без зазначення загальної кількості таких ємностей, та про їх фактичне місцезнаходження;
• для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна – місткість кожної ємності та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.

До заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального додатково додаються копії документів, перерахованих у ч. 5 ст. 43 Закону №3817.

Територіальний орган ДПС приймає позитивне або негативне рішення не пізніше 10 р.дн. з дня одержання заяви – п. 2 ч. 7 ст. 43 Закону №3817. Інформація, яка має бути у рішенні про надання ліцензії, визначена у ст. 44 Закону №3817, а у рішенні про відмову – у ст. 45 Закону №3817.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону №3817 підставою для відмови у наданні ліцензії, зокрема, може бути (тут наведемо найважливіші підстави саме для ліцензій на зберігання пального):

• відсутність форми №20-ОПП про об’єкти, через які здійснюватиметься зберігання пального;
• подання заяви про отримання ліцензії не за встановленою формою або з порушенням порядку її подання;
• наявність інформації про здійснення контролю над заявником резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України;
• невідповідність відомостей, зазначених у заяві щодо коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію, фактичним даним органу ліцензування.

Залежно від прийнятого рішення не пізніше наступного робочого дня територіальний орган ДПС:

• у разі позитивного рішення вносить відомості про надання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, направляє заявнику витяг з цього реєстру в електронній формі;
• у разі негативного рішення направляє заявнику рішення про відмову у наданні ліцензії в електронній формі, із зазначенням підстави відмови.

Якщо орган ДПС нічого з вищезазначеного не зробив, наступного робочого дня у нього виникає безумовний обов’язок внести відомості про надану ліцензію до відповідного реєстру, без прийняття рішення. Тобто навіть якщо будуть наявні підстави для відмови у наданні ліцензії, орган ДПС вже не зможе відмовити, якщо пропустить строк у 10 р.дн. За буквального розуміння цього правила орган ДПС змушений буде внести відомості до реєстру, навіть якщо заявник, приміром, не подав форму №20-ОПП, не зазначив необхідну інформацію в заяві або не вніс плату за ліцензію. Незважаючи на це заявник набуває право на зберігання пального для власних потреб з дня внесення відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов’язку внесення відомостей про надану ліцензію.

Приклад. СГ, що зареєстрований у с. Петриківка Дніпровського району Дніпропетровської області, подав заяву до ДПС у Дніпропетровській області про надання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб 8 січня 2025 року. Десятий робочий день, не враховуючи день подання заяви, – це 22.01.2025. Орган ДПС приймає рішення про надання ліцензії 22.01.2025 та наступного робочого дня 23.01.2025 вносить відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів і місць обігу пального. З 23 січня 2025 року СГ має право зберігати пальне для власних потреб, і з цієї дати у нього в обліку вже може існувати залишок пального на рах. 203 у стаціонарних резервуарах або ємностях. Нагадаємо, що пальне у баках транспортних засобів, генераторів та інших пристроїв не вважається таким, що зберігається.

Якщо орган ДПС не прийняв жодного рішення до 22.01.2025 включно і 23.01.2025 не вніс відомості до реєстру, то 24.01.2025 у органа ДПС виникає безумовний обов’язок внести відомості до реєстру незалежно від прийнятого рішення, а 25.01.2025 заявник отримує право зберігати пальне для власних потреб.

Рішення про відмову у наданні ліцензії, прийняте територіальним органом ДПС, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ, або у судовому порядку – ч. 4 ст. 45 Закону №3817. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №3817 воно набирає чинності:

• на наступний робочий день за останнім днем строку у 10 р.дн., що настають за днем прийняття рішення про відмову (п. 56.3 ПКУ), у разі якщо скаргу не подано у такий строк;
• на наступний робочий день за днем прийняття податковим органом рішення про результати розгляду скарги на рішення про відмову, – у разі якщо скаргу подано у строк, згаданий вище, та рішення про результати розгляду скарги прийнято на користь податкового органу.

Невже це так просто: якщо ДПС прострочила свій строк у 10 р.дн. і змушена надати ліцензію без перевірки умов і заяви, то СГ отримає право на зберігання пального, навіть якщо у нього не все гаразд? Ні, є запобіжник. Органи ДПС у подальшому можуть використати своє право на припинення ліцензії, якщо надалі виявиться, що є підстави для цього – докладніше про них буде далі

Ліцензія на зберігання пального для власних потреб в автоматичному режимі

Надання ліцензій в автоматичному режимі регламентоване ст. 47 Закону №3817. Принцип полягає в тому, що у разі виконання певних умов на дату подання заяви ліцензію можна отримати автоматично без участі людини. Це такі умови, як:

1) обов’язкова реєстрація або взяття на облік СГ у податкових органах та подання таким СГ форми №20-ОПП;

2) відсутність рішення про застосування до СГ санкції, передбаченої пунктом 6 ч. 1 ст. 4 Закону «Про санкції»;

3) відсутність інформації про здійснення контролю над СГ резидентами держави, що здійснює збройну агресію проти України;

4) відсутність факту припинення дії ліцензії, наданої заявнику на право провадження того самого виду господарської діяльності за рішенням податкового органу, протягом останніх 12 місяців;

5) відсутність податкового боргу із сплати акцизного податку та заборгованості із сплати штрафних санкцій, застосованих податковими органами відповідно до Закону №3817;

6) електронна ідентифікація СГ онлайн в електронному кабінеті.

Заява подається тільки в електронному вигляді через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або в електронній формі через Кабінет платника – ч. 2 ст. 47 Закону №3817. Відомості, які повинні бути у заяві, перераховані у ч. 3 ст. 47 Закону №3817.

Обробка заяви та перевірка дотримання умов здійснюється автоматично не пізніше наступного робочого дня за днем отримання заяви. За результатами такої обробки: надається в автоматичному режимі ліцензія на право зберігання пального; надається відмова у наданні в автоматичному режимі ліцензії за наявності підстав, визначених ч. 7 ст. 47 Закону №3817; надається відмова у наданні в автоматичному режимі ліцензії та застосовується процедура надання відповідної ліцензії у загальному порядку (ч. 4 та ч. 5 ст. 47 Закону №3817).

Підстави для припинення ліцензій на зберігання пального та на зберігання пального для власних потреб

Порядок припинення ліцензії визначений ст. 46 Закону №3817. Рішення про припинення ліцензії приймає той самий орган ДПС, що її видав, а саме – територіальний орган. Таке рішення може прийматися на підставі заяви самого СГ, у цьому разі припинення ліцензії залежить від самого ліцензіата. За заявою самого СГ рішення про припинення ліцензї приймається не пізніше 20 р.дн. з дня отримання заяви органом ДПС (ч. 4 ст. 46 Закону №3817). Також є підстави для того, що орган ДПС сам прийме рішення про припинення ліцензії на зберігання пального – за наявності, зокрема, таких умов (повний перелік підстав див. у ч. 2 ст. 46 Закону №3817):

• до ЄДР внесено дані про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності ФОПа;
• невідповідність відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального фактичним даним, виявленим контролюючим органом під час перевірки та зафіксованим в акті такої перевірки;
• несплата чергового платежу за ліцензію. Як ми вище говорили, навіть якщо гіпотетично СГ отримає ліцензію без сплати платежу (якщо припустити, що ДПС не вімовила у наданні ліцензії за 10 р. дн. і змушена внести дані до Реєстру ліцензіатів), то наступного ж дня ДПС має право прийняти рішення про припинення такої ліцензії;
• факт відсутності ліцензіата за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, що зазначені в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, встановлений контролюючим органом під часперевірки та зафіксований у відповідному акті про відсутність ліцензіата. У разі встановлення факту відсутності ліцензіата за місцезнаходженням дія всіх наявних у ліцензіата ліцензій припиняється;
• факт незаконної відмови СГ у допуску контролерів до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (крім випадків відмови з підстав, визначених ПКУ як дозволені), факт відмови СГ у проведенні інвентаризації під час документальної виїзної або фактичної перевірки або у залученні повноважних осіб СГ для спільного з контролерами зняття показань лічильників, якими обладнані технічні пристрої, що використовуються у процесі провадження діяльності;
• факт відмови у наданні контролерам інформації про адресу або кадастрові номери земельних ділянок, на яких розміщені всі ємності для зберігання пального, про кількість та місткість таких ємностей та/або у можливості огляду таких ємностей;
• наявність інформації, що ліцензіат не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті або не здійснює листування з ДПС через електронний кабінет або контролюючим органом прийнято заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет.