Державна реєстраційна служба роз’яснює загальний порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі — Закон).
Так, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1. Прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав, реєстрація заяви.
2. Встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.
3. Прийняття рішення про державну реєстрацію прав, відмову в ній або зупинення державної реєстрації.
4. Внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі — Державний реєстр прав).
5. Видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, установлених статтею 18 Закону.
6. Надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Водночас у ст.19 Закону зазначено, що державна реєстрація прав провадиться, зокрема, на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.
У зв'язку з цим виникає запитання: як отримати свідоцтво про право власності та яким чином слід здійснити державну реєстрацію прав, якщо свідоцтво про реєстрацію прав ще не видано?
Державна реєстраційна служба на своєму веб-сайті нагадує про те, що:
1) з одного боку, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав на підставі документів, визначених у ст. 19 Закону, у т. ч. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
2) з іншого — на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та/або вносить записи до Державного реєстру прав, а не видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Тож для споживача реєстраційних послуг, тобто власника нерухомого майна, результатом проведення відповідних реєстраційних дій державним реєстратором є саме видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права.
Водночас під державною реєстрацією прав слід розуміти офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 1 Закону).
Тому слід розуміти, що первинна реєстрація прав (внесення даних про майно та його власника вперше до Реєстру) закінчується видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно. А вже згодом всі інші зміни, у т. ч. й обтяження щодо цього майна, вносяться на підставі документів, перелік яких наведено у ст. 19 Закону, у т. ч. й на підставі свідоцтва про право власності.
