Закон України про страхування пропонують осучаснити

У ВРУ зареєстровано Законопроект №5315, яким пропонується викласти в новій редакції Закон України «Про страхування». Отже, в день набрання чинності нового закону, нині діючий ЗУ «Про страхування» втратить чинність.

Водночас цим законопроектом пропонується внести зміни до низки законодавчих актів України, які кореспондують з пропонованими законопроектом положеннями.

Якщо наведений Законопроект буде підтримано, то він набере своєї чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але буде введено в дію з «відстрочкою» у два роки, крім статей, які передбачають зміни у наступні Закони і наберуть своєї чинності з дати опублікування:

• "Про залізничний транспорт";
• "Про поводження з радіоактивними відходами";
• "Про психіатричну допомогу";
• "Про захист населення від інфекційних хвороб".

Тобто учасники ринку будуть мати підготовчий період тривалістю 2 роки для приведення своєї діяльності у відповідність до оновленого закону.

Крім того, для розділу XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів" встановлено окремий термін набрання чинності та введення в дію - через три роки з дня набрання чинності цим Законом.

Які зміни чекаємо?

Законопроектом пропонується:

удосконалення термінології – визначено всі основні поняття, що стосуються сфери страхування (страховий ризик, страховий інтерес, об’єкт страхування, страхове покриття, страхова послуга тощо);

оновлення підходу до ліцензування страховиків:

• новий порядок отримання єдиної ліцензії на здійснення діяльності зі страхування з можливістю її звуження та розширення;
• право страховика надавати гарантії в рамках ліцензії на здійснення діяльності зі страхування;
• можливість ліцензування страховика як професійного перестраховика на підставі ліцензії на здійснення діяльності з вхідного  перестрахування;
• перехід від обов’язкових видів страхування до обов’язку наявності укладеного договору страхування за окремими видами діяльності;

удосконалення вимог до власників істотної участі страховика:

• обов’язковість регулярного подання та оприлюднення актуальної інформації про структуру власності страховика;
• запровадження більш сутнісних вимог щодо підтвердження належного фінансового/майнового стану та ділової репутації засновників та власників істотної участі страховика;
• встановлення принципу, згідно з яким засновники страховика та власники істотної участі в ньому повинні довести Національному банку України  відповідність свого фінансового/майнового стану та ділової репутації визначеним законодавством вимогам;
• право Національного банку України вимагати припинення участі у страховику, накладати заборону на збільшення участі у страховику та на відчуження акцій;
• посилення відповідальності за порушення процедури погодження набуття істотної участі, зокрема встановлення наслідків у вигляді нікчемності правочину про набуття такої участі без погодження Національного банку України або за наявності заборони на таке набуття;

запровадження нового підходу в регулюванні діяльності осіб, які мають право здійснювати реалізацію страхових та перестрахових продуктів: 

• встановлення професійних та кваліфікаційних вимог щодо осіб, які здійснюють діяльність з реалізації страхових продуктів; 
• запровадження єдиного реєстру страхових посередників (страхові агенти, страхові та перестрахові брокери та додаткові страхові агенти) та переліків працівників з продажів страховика; 
• запровадження нового підходу щодо навчання та підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють реалізацію страхових та перестрахових продуктів – при реєстрації та кожні 3 роки;
• розширення переліку освітніх закладів та освітніх платформ, де можуть проходити навчання страхові посередники, а також працівники з продажів страховика та страхових посередників;

вдосконалення питань корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та управління ризиками страховика:

• визначення переліку питань, що належать до виключної компетенції ради страховика в частині організації корпоративного управління;
• створення законодавчих передумов для підвищення ефективності та якості роботи ради страховиків;
• запровадження інституту незалежних директорів та постійних комітетів ради (аудиту, винагород, ризиків) для значимих страховиків;
• визначення вимог до формування складу наглядової ради страховика та правління, їх колективної придатності з метою забезпечення ефективного управління та контролю  за діяльністю страховика;
• запровадження процедури погодження керівників та осіб, що виконують ключові функції, що забезпечить перевірку їх відповідності вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації;
• запровадження диференційованих підходів для страховиків в контексті моделі побудови корпоративного управління та системи внутрішнього контролю залежно від розміру, характеру діяльності, статусу страховика як значимого тощо;
• визначення вимог щодо аутсорсингу функцій та процесів у страховику;
• посилення ролі осіб, що виконують у страховику ключові функції внутрішнього контролю (управління ризиками та контроль за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту та актуарної функції);
• встановлення вимог до головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, головного внутрішнього аудитора та відповідального актуарія;
• встановлення вимог щодо створення в страховику системи внутрішнього контролю, запровадження обов’язковості створення підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс), підрозділу з управління ризиками та запровадження відповідального за актуарну функцію (відповідального актуарія) для значимого страховика;
• встановлення права Національного банку України вимагати заміни головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, відповідального актуарія, якщо їх професійна придатність та/або ділова репутація не відповідають встановленим вимогам;

запровадження нових підходів до необхідного наявного капіталу та вимог до платоспроможності страховика:

• впровадження диференційованих підходів до оцінки платоспроможності страховика відповідно до ступеня значимості їх діяльності на страховому ринку та рівня ризикованості їх операцій – базовий (Платоспроможність II) та спрощений (Платоспроможність I);
• визначення нових вимог щодо наявності у страховика на постійній основі регулятивного капіталу та визначення його трирівневої структури в залежності від здатності його складових поглинати збитки та субординації зобов’язань для забезпечення безперервної діяльності та у разі припинення діяльності страховика;
• встановлення вимоги щодо дотримання страховиком на постійній основі мінімального капіталу та капіталу платоспроможності, розмір яких визначається в залежності від розміру страховика, притаманних його діяльності ризиків та складності класів страхування, на страхування за якими отримано ліцензію;
• встановлення вимог до статутного капіталу страховиків на рівні абсолютного значення мінімального капіталу;
• передбачення можливості та окремого порядку спрощеної капіталізації страховика;
• встановлення права Національного банку України визначати принципи та вимоги до розрахунку технічних резервів, припущень, на яких вони базуватимуться, а також встановлювати окремі вимоги до покриття та інвестування активів, якими покриваються технічні резерви страховика;
• посилення ролі відповідального актуарія, в тому числі запровадження його персональної відповідальності за неналежну діяльність;
• передбачення окремих звітів про платоспроможність та фінансовий стан страховика (страхової групи), розширення та поглиблення актуарного звіту відповідального актуарія;

запровадження ефективних процедур виходу страховика з ринку:

• запровадження процедури передачі страхового портфелю або його частини іншому страховику;
• врегулювання процедури добровільної реорганізації та ліквідації страховика;
• запровадження процедури примусового виходу з ринку за рішенням Національного банку України (з окремими процедурами для страховиків, які мають зобов’язання за договорами страхування, та страховиків, у яких такі зобов’язання відсутні);

оновлення процедур нагляду:

• запровадження коригувальних заходів та заходів раннього реагування як інструменту попередження ризиків визнання страховика неплатоспроможним;
• запровадження ризик-орієнтований підходу до нагляду за страховиками;
• впровадження інструментів раннього виявлення ризиків в діяльності страховика (план фінансування та план відновлення діяльності страховика);
• впровадження пропорційного підходу у нагляді за страховиками залежно від ступеня значимості їх діяльності на страховому ринку.

***

Читайте також:

• Комітет Гетманцева підтримав законопроєкт щодо агрострахування
• Депутати пропонують удосконалити страхування сільгосппродукції
• Законопроект про страхування цивільної відповідальності допоможе усунути корупційні схеми, – НАЗК

***

УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!