Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформує, що правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – «Закон №2473-VIII»).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону №2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх постачання має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
При здійсненні розрахунків з нерезидентами за імпортними контрактами мають місце випадки застосування резидентами банківських гарантій як інструменту забезпечення повернення авансового платежу, здійсненого резидентом на користь нерезидента. У цьому випадку іноземний банк-гарант при порушенні принципалом (нерезидентом) свого зобов’язання щодо постачання товару, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару (резиденту) за першою його вимогою.
Згідно з пп. 5 п. 12 розділу III Інструкції «Про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7, зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов’язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково – на суму цих коштів.
Банківські гарантії надаються відповідно до вимог законодавства, зокрема відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №639 (далі – Положення №639). Розділом Х Положення №639 передбачено, що бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Банк бенефіціара (резидент) приймає вимогу бенефіціара разом з документами (якщо вони передбачені умовами гарантії) та надсилає її (їх) безпосередньо банку-гаранту або банку, від якого надійшла гарантія, якщо умовами гарантії передбачено подання документів (вимоги та інших обумовлених у гарантії документів) через банк бенефіціара (резидент).
Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією:
1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або
2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку.
Згідно з п. 16 Інструкції №7 банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів за кожним фактом здійснення поставки товару, а за операцією з імпорту товарів – окремо за кожним фактом здійснення платежу.
Чинне валютне законодавство передбачає, що грошові кошти мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків.
Враховуючи зазначене, саме дата зарахування коштів на поточний рахунок резидента-бенефіціара від здійснення гарантійного платежу банком-гарантом має значення для визначення дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором.
