У разі несплати у строки, встановлені Податковим кодексом України, сум грошових зобов’язань, самостійно визначених платником податків у податковій декларації, або визначених контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу виникає право податкової застави. При цьому право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності в майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж 10-ти днів з моменту отримання від платника відповідного звернення не надав такому платнику відповіді щодо надання або ненадання згоди.
У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу ДПС за кошти за цінами, не меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть спрямовані у повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.
У випадках здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу ДПС платник несе відповідальність відповідно до закону.
