ПДВ
Наслідки операцій, пов’язаних з оподаткуванням податком на додану вартість (далі − ПДВ), залежать від оформлення послуг, а саме від того, що є їх предметом.
Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
У разі отримання послуг від нерезидента важливо встановити місце постачання. Якщо воно на території України – потрібно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ. В іншому випадку об’єкт оподаткування не виникатиме.
У ст. 186 ПКУ передбачено особливі правила визначення місця постачання. Так, згідно з пп. 186.2.3 ПКУ для послуг, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів, місце постачання – це місце їх фактичного надання. Тож оскільки семінар проводиться за межами митної території України, відповідно й місце постачання там, тож об’єкт оподаткування ПДВ не виникає, тому й податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.
А ось, скажімо, для консультаційних послуг місце постачання буде там, де отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання (п. 186.3 ПКУ). Тобто якщо йдеться про отримання підприємством-резидентом консультаційних послуг від нерезидента, то місцем постачання буде вважатися митна територія України. Тобто потрібно за правилом першої події нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, скласти податкову накладну (якщо підприємство − платник ПДВ) і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. На основі зареєстрованої податкової накладної можна відобразити податковий кредит на дату її складання (пп. 198.2 та 201.11 ПКУ).
Оскільки йдеться про семінар (платний семінар), то при встановленні місця постачання більш спеціальним є пп. 186.2.3 ПКУ, тобто за місцем надання послуги, і він не буде об’єктом оподаткування ПДВ.
Податок на прибуток
Податок на прибуток розраховують від фінрезультату, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, плюс/мінус різниці, прописані ПКУ.
ПКУ не передбачено різниць, пов’язаних з участю в семінарі за кордоном. Водночас не має значення, який це семінар – навчальний чи інформаційно-консультаційний.
Однак тим підприємствам, які використовують різниці з р. ІІІ ПКУ, слід пам’ятати, що, співпрацюючи з нерезидентами з «офшорів» за придбаними у них послугами, запускається різниця в 30%.
Нагадаємо: за пп. 140.5.4 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт і послуг, придбаних у нерезидентів із країн, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України (далі − КМУ) (нині діє перелік, затверджений розпорядженням КМУ від 16.09.2015 р. №977-р).
Різниця в 30% не діє:
- якщо операція контрольована (абз. 1 пп. 140.5.4 ПКУ, листи ДФСУ від 16.05.2016 р. №10661/6/99-99-15-02-02-15, від 30.10.2015 р. №24463/10/28-10-06-11);
- якщо операція неконтрольована (згідно зі ст. 39 ПКУ), але підприємство доведе, що ціна відповідає принципу «витягнутої руки» (підготує пакет документів як для контрольованої). Якщо дослівно, то різниця може не застосовуватися, якщо «операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту» (абз. 4 пп. 140.5.4 ПКУ);
- за операціями з борговими зобов’язаннями з п. 140.2 (абз. 1 пп. 140.5.4 ПКУ);
- за операціями з роялті з пп. 140.5.6 ПКУ (абз. 1 пп. 140.5.4 ПКУ) (лист МГУ ДФС-ЦО з обслуговування великих платників від 30.10.2015 р. №24463/10/28-10-06-11).
Тож якщо підприємству, яке застосовує різниці, послуги з участі в семінарі надає нерезидент з країни, що потрапила до переліку, затвердженого КМУ, потрібно збільшити бухфінрезультат на 30% вартості таких послуг.
ПДФО
Вартість участі в семінарі працівника, який представляє інтереси підприємства, не входить до оподатковуваного доходу фізособи. Адже це не примха працівника, а господарська необхідність − отримати інформаційно-консультаційні послуги саме для підприємства. Тож утримувати податок на доходи фізичних осіб (далі − ПДФО) і військовий збір з вартості семінару не потрібно.
На щастя, контролери теж такої думки. Щоправда, неоподаткування ПДФО участі в семінарі працівника вони ставлять у залежність від того, з ким укладено договір про надання послуг – з підприємством чи з фізособою-працівником.
Податок на репатріацію
Як правило, організаторами семінарів є нерезиденти-юрособи. Відповідно постає питання, чи утримувати податок на доходи таких нерезидентів?
Насамперед потрібно з’ясувати, чи є плата за семінар доходом з джерел походження з України. Їх перелік містить пп. 141.4.1 ПКУ. Серед них немає плати за участь у семінарі, як і немає плати за інформаційні чи консультаційні послуги. Однак є винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України (пп. «ж» пп. 141.4.1 ПКУ). Проте оскільки семінар – не освітня послуга, та й надає її нерезидент не на території України, то в разі перерахування нерезиденту-юрособі плати за участь у семінарі доходу з джерел походження з України не виникає (пп. «й» пп. 141.4.1 ПКУ), тому утримувати податок на репатріацію не потрібно.