Встановлення і оприлюднення ставок на місцеві податки
Раніше ми вже розповідали про особливості встановлення цих ставок в 2018 році.
За п. 3 розд. ІІ Закону №2245 у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об’єднаних територіальних громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги пп. 4.1.9 та п. 4.5, пп. 12.3.4, пп. 12.4.3 та п. 12.5 ПКУ та Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Тобто місцеві ради зможуть переглянути ці ставки протягом 2018 року, а платникам податку-юрособам потрібно буде постійно перевіряти встановлений розмір таких ставок протягом року. Адже така зміна ставок в середині звітного року спричинить необхідність подання уточнюючої декларації з податку на нерухомість та земельного податку і коригування їх суми.
Поруч із цим, Законом № 2245 були внесені зміни до пп. 12.3.3 ПКУ.
За ними копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається місцевими радами в електронному вигляді у 10-денний строк з дня прийняття до органу ДФС, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Зробити це потрібно не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін до них.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (тобто ДФСУ), не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.
Та враховуючи зняття обмеження, встановленого пп. 12.3.4 ПКУ, зрозуміло, що у 2018 році чекати на вчасне оприлюднення зведеної інформації від ДФСУ та незмінність протягом року цих ставок протягом року не доводиться.
Це норма розрахована на майбутнє – коли платники місцевих податків та зборів зможуть знайти потрібні їм ставки не лише в рішеннях місцевих рад, а й на сайті центрального податкового органу.
Оприлюднення даних про нормативну грошову оцінку землі
Згідно з оновленою редакцією пп. 12.3.3 ПКУ, орган місцевого самоврядування у 10-денний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до органу ДФС інформацію про нормативну грошову оцінку земель.
Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель. А ДФСУ не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.
Це загальні норми, а ось спеціальна на 2018 рік. До 1 лютого 2018 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, направляє в електронній формі інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, яка проведена станом на зазначену дату, до ДФСУ. ДФСУ має оприлюднити таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Отже, у землевласників та решта зацікавлених осіб з’явиться ще одне відкрите джерело інформації щодо вартості земельних ділянок. Більш того, завдяки змінам до ПКУ, в них вже є захист у разі застосування такої інформації з метою нарахування податкового зобов’язання.
Захист тих, хто використовує інформацію з сайту ДФСУ
За доповненням, доданим до п. 12.5 ПКУ, платники місцевих податків та зборів при визначенні своїх податкових зобов’язань можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті ДФСУ.
Такі платники звільняються від відповідальності у разі, якщо у цій інформації буде виявлено помилку (розбіжності між даними ДФС та даними офіційно оприлюдненого рішення про встановлення місцевих податків та зборів).
У такому разі до таких платників податку штрафні санкції та пеня, передбачені ПКУ, спричинені такою помилкою, не застосовуються. І підстав для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до відповідальності немає.
Захист тих, хто постраждав від органів ДФС
Пункт 21.3 ПКУ, який передбачав відшкодування постраждалим від податківців понесених збитків, у 2018 році не лише не скасували, а й розширили.
Тепер він виглядає так: шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.
Тобто, якщо винні обидві сторони – і платник податків, і податківці, це не означає, що винній особі-платнику податку держава нічого не винна. Держбюджет має відповідати за порушення з боку податківців перед кожним платником податків, як законослухняним, так і порушником.
Зауважимо, що держава захистила і себе від таких гірких витрат (відчувається, що жарти закінчилися). За новим п. 21.4 ПКУ посадова або службова особа органу ДФС несе перед державою відповідальність в порядку регресу в розмірі виплаченого з бюджету відшкодування через неправомірні рішення, дії чи бездіяльність цієї посадової (службової) особи.
Великі платники податків – 2018
За новою редакцією пп. 14.1.24 ПКУ, з 01.01.2018 р. великий платник податків – це юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої:
- обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 мільйонів євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом НБУ за той самий період. У 2017 році цей критерій дорівнював 1 млрд гривень;
- або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує еквівалент 1 мільйона євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом НБУ за той самий період, у разі якщо сума таких податків, зборів, платежів, крім митних платежів, перевищує еквівалент 500 тисяч євро. У 2017 році цей критерій дорівнював 20 мільйонів гривень.
Однак, за п. 64.7 ПКУ особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків поширюються на платника податку лише у разі його включення до Реєстру великих платників податків.
Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення від ДФС про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік:
- за основним місцем обліку у органі ДФС, що здійснює супроводження великих платників податків (Офісі великих платників податків), з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр,
- та за неосновним місцем обліку у такому контролюючому органі або його територіальних підрозділах щодо наявних у нього об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність такого великого платника податків.
Якщо великий платник податків не зробить цього самостійно, ДФСУ приймає рішення про зміну його основного та неосновного місця обліку (нова редакція абзацу четвертого п. 64.7 ПКУ).
Слід зазначити, що у 2017 році до Порядку ведення Реєстру великих платників податків наказом Мінфіну від 06.12.2017 р. №1003 були розроблені зміни. Ми про них повідомляли тут. Але, виходячи з критеріїв, які працюють з 01.01.2018 року, він вже застарів. Тож, до цього Порядку ще будуть вноситься зміни для приведення його у відповідність до чинної редакції ПКУ.
Однак податківці вже оновили Реєстр великих платників податків. Про що (а також про юросіб та постійні представництва нерезидентів, які до нього потрапили) ми писали тут.
А Офіс великих платників податків повідомив тим, хто потрапив до цього Реєстру в 2018 році, про реквізити рахунків для сплати податків, зборів та ЄСВ.
Звірки та перевірки контрольованих операцій в 2018 році
Право податківців проводити зустрічні звірки платників податків, як і раніше, передбачене п. 73.5 ПКУ. Але тепер він отримав нову редакцію.
Завдяки їй податківцям за рахунок таких звірок надано право на отримання податкової інформації, необхідної для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у випадках, передбачених пп. 39.5.2.13 ПКУ.
Правила проведення податківцями документальних перевірок, як і раніше, визначає пп. 75.1.2 ПКУ. Раніше такі перевірки не могли призначатися для перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".
З 01.01.2018 р. з цього правила було зроблено виключення для різниць, встановлених розділом ІІІ ПКУ. А саме - для перевірки дотримання платником податків вимог пп. 140.5.4, 140.5.6 ПКУ.
Крім цього, у Перехідні положення ПКУ, а саме в підрозділ 10 розділу ХХ було додано пункти 46-48 такого змісту:
1) Призначення та проведення перевірок з питань повноти нарахування та сплати податків у контрольованих операціях, здійснених платниками податків у 2013 та 2014 звітних роках, здійснюється відповідно до пп. 39.5.2 та/або пп. 78.1.14 - 78.1.16 ПКУ. А саме, у разі:
- неподання звіту про контрольовані операції;
- ненадання документації з трансфертного ціноутворення за запитом ДФСУ;
- отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у порядку, передбаченому пп. 39.5.1.1 ПКУ.
2) Порядок такої перевірки встановлює Мінфін. Наразі діє наказ від 10.03.2016 р. № 344. Але щодо контрольованих операцій у 2013 та 2014 роках така перевірка має проводиться відповідно до положень глави 8 ПКУ з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 ПКУ в редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
3) Самостійне коригування, передбачене пп. 39.5.4.1 ПКУ щодо контрольованих операцій, здійснених платниками податків у 2015 та 2016 роках, проводиться відповідно до норм статті 39 ПКУ в редакції на день проведення самостійного коригування.
Зокрема, сьогодні цей підпункт вимагає розрахувати свої податкові зобов’язання відповідно до:
- максимального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була вище максимального значення діапазону цін (рентабельності);
- та/або мінімального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була нижче мінімального значення діапазону цін (рентабельності).
Цих норм в ПКУ в 2015-2016 роках ще не було, але, здійснюючи в 2018 році самостійне донарахування податку на прибуток за контрольованими операціями, здійсненими в цьому періоді, такі норми доведеться виконувати.
