Як відомо, у Верховній Раді вже є один зареєстрований проект зі змінами до Податкового кодексу - це законопроект №1210. Про нього ми повідомляли тут, а також аналізували у численних аналітиках (перелік їх наприкінці новини). До речі, перше читання цього проекту заплановане на наступний тиждень, 8-11 жовтня (розклад засідань Ради дивіться за посиланням).
Проте 19 вересня нардеп О. Ковальов ("Слуга народу") зареєстрував альтернативний законопроект №1210-1. Ним, зокрема, пропонуються такі зміни до Податкового кодексу:
1) Запровадження концепції оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній на рівні контролюючої особи - фізичної або юридичної особи, що є контролюючою особою такої компанії. При цьому, під контрольованою іноземною компанією вважається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України відповідно до правил, визначених Податковим кодексом України.
2) Уточнення порядку врахування процентів, що сплачуються за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, а саме пропонується розповсюдити обмеження по врахуванню таких процентів щодо кредитів, позик та інших боргових зобов’язань, отриманих як від пов’язаних, так і непов’язаних осіб. Також пропонується залишити один критерій застосування зазначеного порядку – за умови того, що загальна сума нарахованих процентів за згаданими зобов’язаннями перевищує 30 відсотків суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів;
3) Уточнення визначення постійного представництва, зокрема, через унеможливлення уникнення вимоги щодо реєстрації постійного представництва шляхом дроблення діяльності в Україні.
4) Запровадження можливості реєстрації платниками податків нерезидентів, що здійснюють свою діяльність через розташоване в Україні постійне представництво без його реєстрації платником податків.
5) Запровадження трирівневої структури документації для міжнародних груп компаній, яка включає в себе документацію з трансфертного ціноутворення (локальний файл), глобальну документацію (майстер-файл) та звіт у розрізі країн (country-by-country reporting).
На даний час компанії подають контролюючим органам тільки документацію з трансфертного ціноутворення (local file) – звіт про контрольовані операції. Це документ, що містить інформацію про контрольовані операції, здійснені платником податків, та обґрунтування відповідності їх умов принципу «витягнутої руки». Таким чином, податкові органи мають у своєму розпорядженні лише обмежену інформацію про діяльність платника податків, яка не дає цілісного розуміння діяльності групи. Тому оцінити загальний розмір прибутку та його розподіл в межах групи компаній неможливо.
З введенням рекомендацій плану дій BEPS компанії повинні будуть подавати податковим органам 2 додаткових документа: глобальну документацію (майстер-файл) та звіт у розрізі країн (country-by-country reporting).
Глобальна документації (майстер-файл) дає загальне уявлення про діяльність всієї групи та містить аналіз ключових операцій групи, опис підходу до ціноутворення, опис нематеріальних активів, механізми фінансування і розподілу фінансових потоків в групі і, нарешті, фінансову звітність групи. Обов’язок щодо подання глобальної документації виникає у платників податків, які входять до міжнародної групи компаній з консолідованим доходом більше 50 млн євро, та подається на запит ДФС протягом 90 днів, але не раніше 12 місяців після завершення фінансового року групи.
Звіт у розрізі країн (country-by-country reporting) – розгорнутий документ, який передбачає розкриття транснаціональними корпораціями деталізованої інформації про свої відокремлені підрозділи (дочірні підприємства, філії, представництва) в розрізі кожної країни, де вони проводять діяльність. Звіт у розрізі країн подається материнськими компаніями або уповноваженими особами міжнародної групи компаній, консолідований дохід якої становить 750 млн. євро та містить певний перелік фінансових і інших показників, таких як дані про прибуток і податкові виплати у кожній країні, кількість співробітників, матеріальні активи та функції компаній.
З метою забезпечення контролю за поданням глобальної документації та звіту в розрізі країн платники зобов’язані одночасно зі звітом про контрольовані операції подавати в електронному вигляді повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
6) Імплементація положень 8-10 кроків Плану дій BEPS щодо контролю за розподілом функцій, ризиків та нематеріальних активів всередині групи компаній, вдосконалення правил для операцій з сировинними товарами шляхом виключення обмеження на застосовування виключно біржових котирувань певних бірж та надання можливості використовувати котирувальні ціни на такі товари.
7) Уточнення критеріїв визнання осіб пов’язаними та запровадження штрафних санкцій, пропорційних порушенню норм законодавства.
8) Визначення порядку проведення процедури взаємного узгодження, що передбачає механізм подачі заяви на розгляд справи за процедурою взаємного узгодження, вимоги до такої заяви, порядок дій контролюючого органу, тощо;
9) Запровадження концепції оподаткування прирівняних до дивідендів платежів, що передбачає коригування за методологією, передбаченими для контролю за трансфертним ціноутворенням, при здійсненні операцій з нерезидентами.
10) Запровадження в межах Податкового кодексу України принципу винної відповідальності платника податку за податкові правопорушення.
11) Визначення вимог щодо вмотивованості рішення контролюючих органів про накладення штрафів, а саме передбачаються в якості обов’язкових описової та мотивувальної частин податкового повідомлення-рішення.
12) Закріплення переліку податкових правопорушень контролюючих органів, які серед іншого, будуть включати недотримання ними процедури реєстрації платників податку чи порушення у сфері відшкодування податку на додану вартість.
13) Визначення в Податковому кодексі України невиключного переліку збитків, яких можуть зазнавати платники податку.
14) Закріплення матеріальної відповідальності органу за неправомірні діяння його посадових осіб та безвинну відповідальність контролюючих органів.
15) Реформування пені: пеню пропонується розглядати не як штрафну санкцію, що при її одночасному застосуванні із штрафом призводить до подвійної фінансової відповідальності за одне правопорушення, а як засіб дисконтування грошей в часі, тобто приведення їх до реальної вартості в часі.
16) Запровадження колегіального розгляду матеріалів податкової перевірки комісією з питань розгляду заперечень та встановлення чіткого переліку обставин, які підлягають встановленню під час розгляду матеріалів.
17) Створення при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику постійно діючого колегіального органу Апеляційної ради з питань розгляду скарг платників податків на рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
До Апеляційної ради можуть бути оскаржені:
- податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, відповідно до якого сума грошового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/ або зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, визначена за таким рішенням, без урахування пені та\або штрафних (фінансових) санкцій, в тисячу чи більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
- податкові повідомлення-рішення контролюючого органу, відповідно до яких сума грошового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/ або зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, визначена за таким рішенням, без урахування пені штрафних (фінансових) санкцій, у сукупності в тисячу чи більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.