Укрінформ розповідає наступне.
В умовах нестачі коштів, коли левову частку невійськових потреб забезпечують допомога іноземних партнерів, кредитна підтримка міжнародних фінансових інституцій та комерційні позики, Україна має не тільки нарощувати власні фінансові можливості, а й заощаджувати на необов’язкових витратах. Кожну гривню треба вкладати «з розумом», щоб вона приносила користь не лише «тут і зараз», а й потенційно впливала на розвиток економіки у майбутньому.
Про ефективність використання публічних фінансів, дієві й не зовсім виправдані програми, платіжну дисципліну та реформування структур, які мають забезпечувати бюджетні надходження і контролювати дотримання фінансових та економічних «правил гри», – у другій частині розмови з головою парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетманцевим.
ПРО ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ ВИДАТКІВ
– Пане Даниле, говорячи про програму «Національний кешбек», ви частково торкнулися проблеми ефективності віддачі кожної вкладеної державою гривні – зокрема, й через програми стимулювання споживчого попиту та підтримки бізнесу. Чому часто ми не маємо того ефекту, на який розраховували?
– Відповідь на це запитання я почав би з оцінок діяльності та ефективності державного апарату, які іноді межують з безвідповідальністю. Наприклад, у 2024-му було чимало бюджетних програм, виділені в межах яких кошти почали освоювати лише в другій половині року. Раніше руки у розпорядників до цього якось не доходили.
Тому, як на мене, на часі впровадження в межах держапарату жорсткої «диктатури», щоб дисциплінувати виконавців. У кожної помилки, у кожної неуспішної програми є «прізвище», у кожного підлеглого, який припустився помилки або вчинив корупційний чи інший злочин, є керівник. І для наведення ладу потрібна колективна відповідальність на кшталт того, як донедавна було в Податковій службі, коли помилка підлеглого тягнула за собою звільнення всієї вертикалі керівників. Після кожного провального рішення влади мають бути кадрові висновки.
Зрештою, у державних органах потрібно впроваджувати КРІ (ключові показники ефективності).
Приміром, Міністерство економіки має 308 повноважень! Хто, коли та як вимірював ефективність їх виконання, вплив на приріст ВВП, зростання експорту, залучення інвестицій, збільшення кількості робочих місць, підвищення конкурентоспроможності тощо? Чому ми досі не говоримо про аналіз роботи чиновників? І мова тут не тільки про Мінекономіки.
Ті ж дослідження та перевірки, які наче й проводяться, – швидше, формальність. Приміром, за даними уряду, торік оцінювали результати діяльності державних службовців категорії «А» – 115 топових державних службовців (державні секретарі міністерств, керівники, перші заступники, заступники керівників центральних органів влади). Отож 93 із них отримали оцінку «відмінно», 32 – «позитивно» і жодного не оцінили «негативно».
А поміж цих «відмінників» є ж, наприклад, керівник КРАІЛ (Комісії з азартних ігор та лотерей), який тепер усунений із посади й перебуває під слідством. І все керівництво КРАІЛ, рішення про ліквідацію якої нещодавно ухвалено, на «відмінно» пройшло оцінювання. Тож, питається, що і як оцінювали? Чи не йдеться про профанацію? Адже, так би мовити, «на поверхні» те, що за три роки роботи регулятор так і не запровадив централізовану систему онлайн-моніторингу ставок в азартних іграх. Є й багато інших претензій до відомства від ринку та суспільства. А згідно з аналізом, у керівників КРАІЛ «усе відмінно».
Між тим, загальна оцінка стану реформування державного управління, яка міститься у звіті Єврокомісії про прогрес України в межах пакета розширення ЄС, – 2 за 5-бальною шкалою. Як таке може бути?
Думаю, ми нарешті маємо прив’язати оплату праці чиновників до ефективності їхньої роботи. І, як я вже казав, ухвалювати жорсткі кадрові рішення за фактами неефективної роботи того чи іншого міністерства або іншого органу влади. Насамперед у частині витрачання державних коштів.
– А за напрямом підтримки бізнесу в нас теж усі працюють на відмінно? Як прокоментуєте ситуацію з масовим закриттям ФОПів? З одного боку, – це процес постійний та об’єктивний, і в кращі часи деякі бізнеси закривалися, інші натомість відкривалися. Але статистка початку року все ж багатьох неприємно здивувала…
– Так, на початку року, у січні, був сплеск, більш ніж 60 тисяч ФОПів в Україні закрилися. Але проаналізуймо цифри. Тепер у нас зареєстровано 2 мільйони 140 тисяч ФОПів. За 3 роки великої війни їх побільшало на 150 тисяч. Невже це відповідає рівню зростання економіки? Аж ніяк. Це відповідає пожвавленню бізнес-процесів, створенню робочих місць абощо? Ні, жодним чином. За статистикою 2024 року, щомісяця кількість ФОПів у середньому зростала на 4,5 тисячі. Це про розвиток бізнесу? Ні. Бо, на жаль, ФОПи і Єдиний податок активно використовуються для ухилення від оподаткування середнім та великим бізнесом. А перманентне збільшення кількості фізичних осіб-підприємців – якраз про те, що ця схема є надпопулярною під час мінімізації податків та ухилення від мобілізації.
Тому ані збільшення кількості ФОПів не свідчить про економічне зростання, ані зменшення їх числа в січні не є ознакою падіння економіки. Усі ці цифри переважно лише відображають динаміку використання Єдиного податку для ухилення від оподаткування. А січнева «аномалія» – реакція на зміну «правил гри».
Безперечно, сплеск закриття ФОПів на початку року спричинений навіть не стільки збільшенням військового збору (1% із фізичних осіб-підприємців 3-ї групи і по 850 гривень – 1–2-ї груп), як відновленням обов’язкової сплати ЄСВ. Бо були «сплячі» ФОПи чи ті, що використовувалися як резервні для побудови різних схем, або просто ті, які не працювали, – може, люди виїхали, може, ще щось. Донедавна вони не працювали і не сплачували податків. Але тепер мати зареєстрований, але неактивний ФОП стало невигідно, бо впроваджено обов’язкові платежі, незалежно від того, працюєш ти чи ні. Тому багато хто і вирішив закритися.
Водночас у лютому бачимо вже іншу статистику: темпи закриття ФОПів сповільнилися до звичних багаторічних показників.
ПРО ЗАКОНОДАВЧІ ПЛАНИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ РЕФОРМИ
– Щодо роботи парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, який ви очолюєте. Над чим тепер працюєте, на які рішення Верховної Ради варто найближчим часом очікувати?
– Не можу сказати, що в нас надто амбітні плани на цей рік. Тому що до невизначеності на фронті додалася ще й політична невизначеність. Йдуть перемовини про мир. Усі ми зацікавлені в сталому мирі. Поміж іншого, тільки мир принесе реальну фінансову стабільність та усуне ризики, які супроводжують нашу країну протягом останніх трьох років.
У разі досягнення миру ми рухатимемося до виборів, адже конституційно встановлені терміни каденції влади вже вичерпані. Тому ми не можемо щось у законотворчій роботі планувати надовго. Питання виборів витає у повітрі, хоча ніхто й не робить на цю тему жодних конкретних заяв. У зв’язку з цим у Верховній Раді відбуваються певні відцентрові процеси, тож потенціал ухвалення непопулярних, але потрібних країні рішень падає. Саме тому, на жаль, кожне рішення, яке спричинює суспільний резонанс, має низькі шанси пройти через сесійну залу.
З огляду на це ми запланували на нинішній рік декілька важливих рішень, які потенційно не викликатимуть спротиву й суперечок.
По-перше, це впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи. До кінця квітня Мінфін повинен внести до Верховної Ради відповідний законопроєкт.
Далі – впровадження європейських правил боротьби з ухиленням від оподаткування, і зокрема вдосконалення оподаткування компаній з іноземним капіталом. Мінфін готує цей проєкт на листопад.
Потім – запровадження КРІ для оцінювання ефективності митних та податкових органів. Ми повинні обов’язково це ухвалити, бо законопроєкти я подав ще в грудні минулого року.
Хочемо найближчим часом ухвалити законопроєкт про електронний аудит. Очікуємо позитивних результатів тестування від Податкової до кінця цього місяця.
Законопроєкт про віртуальні активи також уже маже готовий до ухвалення.
Проєкт нового Митного кодексу України очікуємо від Кабінету Міністрів на жовтень. Думаю, його остаточне ухвалення буде завданням вже нового складу парламенту. Є ще проєкт закону про внесення змін до Митного кодексу щодо деяких питань адміністративної відповідальності за порушення митних правил (№10257). Розраховуємо на його швидке ухвалення у другому читанні вже тепер.
І у фінансовій сфері чимало законопроєктів. Приміром, проєкт закону про кредитну історію тепер на громадському обговоренні. Закон про факторинг готується до другого читання. Закон про збільшення мінімального розміру акціонерного капіталу до 5 млн євро (на виконання умов програми Міжнародного валютного фонду) також, сподіваюся, буде ухвалено.
Маю надію, що разом із партнерами (насамперед МВФ) ми пришвидшимо підготовку до другого читання законопроєкту про створення Національної установи розвитку (НУР) як банку другого рівня, що кредитуватиме комерційні банки, інші фінансові установи, а в деяких випадках – надаватиме фінансування напряму, для післявоєнної відбудови. НУР має взяти на себе фінансування проєктів відновлення відповідно до пріоритетів держави в економічній і соціальній сферах, які з різних причин (більша ризикованість, нижча прибутковість) є менш цікавими для традиційних фінансових інституцій. Наприклад, мова про фінансування проєктів розвитку на територіях, близьких до лінії бойових дій, у деокупованих регіонах, кредитування релокованих підприємств, які мають життєздатний бізнес, але майно яких було частково пошкоджене чи знищене.
Крім того, тепер Україна разом з Єврокомісією проводить скринінгові сесії з оцінювання відповідності нашого законодавства праву ЄС в межах переговорного процесу про вступ до Євросоюзу. За їх підсумками у кожній галузі будуть сформовані «дорожні карти» з гармонізації вітчизняного законодавства із європейським. Йтиметься про приблизно 3 тисячі регламентів та директив, які маємо імплементувати. Розраховуємо, що частину цієї роботи встигне зробити ще нинішня каденція Верховної Ради.
– Далі питання, які ми з вами порушуємо з року в рік, фактично в кожному інтерв’ю: продовження реформування митних, податкових органів та БЕБ.
– Реформою БЕБ я більш-менш задоволений. За часом процес дещо затягується, але вже затверджено 30 кандидатів на посаду голови Бюро, які тепер проходитимуть етапи тестування та співбесід. Думаю, упродовж трьох місяців у нас уже буде новий керівник БЕБ.
Якщо говорити про Митницю, то в питанні її реформування абсолютно незрозуміла позиція Мінфіну. Чому досі не подано кандидатів до складу комісії з обрання нового керівництва відомства?
Щодо Державної податкової служби, ми також готові до перезавантаження, відповідний законопроєкт є. Але ще потрібна згода міжнародників на участь у роботі комісій. Бачите, яка тепер ситуація з їхнім фінансуванням? Тому навряд чи це вдасться зробити найближчим часом.
Реформувати ДПС, вважаю, треба також за моделлю Бюро економічної безпеки. Думаю, якщо нам вдасться перезавантажити БЕБ і досягти мети створення прозорого правоохоронного органу, який працюватиме на країну, буде більше аргументів для швидкого перезавантаження за такими ж лекалами і Податкової.
– Ще один центральний орган, який ви час від часу критикуєте, – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Як поліпшити її роботу?
– Не тільки і навіть не стільки критикую я. Ані в середовищі експертів, ані на ринку навіть не знаю того, хто б позитивно відгукувався про роботу цієї структури. І це, безперечно, питання до керівництва НКЦПФР. Комісія у нас начебто є, а фондового ринку в країні фактично нема. На ньому залишаються тільки компанії, більшість з яких займаються схемами ухилення від оподаткування. Водночас бачимо великий запит на фондовий ринок з боку дрібного інвестора. І лише декілька компаній, ентузіастів цієї справи, на собі «витягують» це питання. Але їх зусиль вочевидь недостатньо.
Водночас бачимо пасивність регулятора навіть у затвердженні підзаконних актів. Іноді комісія витрачає два роки на підзаконні акти в розвиток законів, які парламент ухвалював щонайдовше пів року. Та й то ще не всю нормативку ухвалено.
Можна згадати й абсолютно негативний приклад ТОВ «Фрідом фінанс» – ситуацію, що підірвала ринок, гірше, ніж свого часу сумнозвісна МММ, коли комісія виступила на боці підсанкційного суб’єкта, а не його інвесторів. І це значно підірвало довіру до інвестування дрібними вкладниками.
Тому цей орган, безперечно, нині неспроможний. Нам просто є із чим порівнювати на фінансовому ринку, наприклад, із тим же Нацбанком. У НБУ є потенціал. НКЦПФР, як на мене, за нинішнього керівництва потенціалу не має.
– Поміж важливих завдань, якими опікується зокрема й НКЦПФР, – легалізація криптовалюти. Так розумію, ухвалення необхідного законодавства – питання уже найближчих місяців.
– Я б не сказав, що комісія всерйоз опікується цим питанням. Інакше давно підготувала б відповідний законопроєкт. На жаль, такий документ не підготовлено, за два роки комісія не спромоглася його розробити. Тому свій проєкт закону вніс до Верховної Ради депутат із нашого комітету Олександр Сова. Це, до речі, також один з аргументів, що свідчить про неефективність роботи НКЦПФР.
І я не думаю, що комісія буде регулятором цього ринку. Ми більше схиляємося до того, щоб наділити відповідними повноваженнями НБУ. Очікуємо результатів узгодження тексту законопроєкту в межах робочої групи, до якої долучені усі стейкхолдери – і НКЦПФР, і Нацбанк, і МВФ, і ринок та експерти. Тільки-но це станеться, ми невідкладно розглянемо документ на засіданні комітету і внесемо до сесійної зали.
ПРО ЛЕГАЛІЗАЦІЮ КРИПТИ Й ШАХРАЙСТВО ОБМІННИКІВ
– Є рецепт, як нам і надмірно не зарегулювати цю сферу, і уникнути безконтрольності, зокрема, в частині чесної сплати податків?
– Нам не треба вигадувати новий велосипед. Варто скористатися досвідом, який є в тому ж Євросоюзі. Повинен бути регулятор (ми пропонуємо Нацбанк, але не виключаємо, що це може бути окремий спеціальний орган), який визначатиме правила на ринку, ліцензуватиме біржі. Біржі звітуватимуть перед Податковою про обсяг здійснених операцій, про операції конкретних фізичних осіб та про їхній прибуток. Фізичні особи повинні декларувати прибутки, і податок має справлятися саме під час його виведення, тобто після обміну на гривню, а не з приросту капіталу чи залежно від коливань курсу. Така модель, схоже, ні в кого не викликає заперечень.
Невирішене наразі питання: що робити з інвесторами, які вже матимуть криптовалюту на момент ухвалення закону? Вважаю, що має бути певний перехідний період, треба дати людям можливість за невеликий відсоток від обороту легалізувати віртуальні капітали – задекларувати один раз, сплативши, скажімо, 5%, і вже потім у законному полі здійснювати будь-які операції з криптою.
– Наостанок – про врегулювання проблем у секторі, де ми начебто маємо доволі потужного й за всіма ознаками інституційно спроможного регулятора. Мова про готівковий валютний ринок. Нещодавно ви повідомили про плани врегулювати основні проблеми пунктів обміну валют: зловживання легальних обмінників, які встановлюють різні курси на ту саму валюту (зокрема, залежно від року випуску банкнот), та діяльність нелегальних обмінних пунктів, які не сплачують податки…
– По-перше, усі мають зрозуміти, що мова про шахрайство, коли за якийсь різновид товару, яким хтось оперує, встановлюється додаткова маржа за певною ознакою: кольором, вологістю, температурою абощо. І це – в умовах конкурентної змови багатьох учасників ринку, щоб людина не пішла по долари до когось іншого. Отже, усі конкуренти отримують додаткову маржинальність, а люди втрачають.
Я звернувся до Національного банку з вимогою вжити заходів до суб’єктів, які мають ліцензії і вдаються до шахрайських дій, та до Нацполу, щоб притягнути до відповідальності суб’єктів, які не мають ліцензій. Взагалі до поліції я звернувся з питанням: чому такі обмінники ще працюють? Їх же видно, у них є вивіски, вони рекламують свою діяльність, мають телеграм-канали. Ніхто ж не заважає будь-якому оперуповноваженому придбати 100 доларів у межах контрольної закупівлі, користуючись послугами цих шахраїв, і притягнути їх до кримінальної відповідальності за незаконні валютні операції. Це ж елементарні речі, які правоохоронці можуть зробити, але чомусь дотепер заплющували на це очі. Здогадуємося – чому. На шостому році нашої каденції за це особливо соромно.
– Вірите, що питання швидко врегулюють, чи справа затягнеться на місяці або й на роки?
– Мені доповідають, що після мого публічного посту від незаконного «ранжування» купюр в обмінниках уже відмовилися. Але ж питання не тільки в конкретній реакції таких гравців, а в тому, щоб системно вирішити питання. Щоб правоохоронні органи й регулятор ретельно займалися вивченням цієї проблематики і системно впливали на ринок.