Резервуари для палива, що розташовані на відкритій території, є акцизним складом

Коментар до ІПК  від 31.08.2018 р. №3793/6/99-99-12-02-02-15/ІПК

ДФСУ надала чергову ІПК щодо питань визначення поняття акцизного складу. Підприємство – автор запиту на цю ІПК вже неодноразово звертається  щодо з’ясування, чи є цистерни бензовозів та підземні/наземні резервуари, які розташовані на відкритій території, а не у приміщеннях підприємства, частиною акцизного складу? Акцент у запитанні зроблений саме на тому, що резервуари розташовані не у приміщенні, а на відкритій території.

ДФС відповідає досить стандартно – вона посилається на визначення терміну «акцизний склад» у пп. 14.1.6 ПКУ. За цією нормою акцизним складом є спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі – приміщення), розташовані на митній території України, зокрема, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого, газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Податківці дійшли висновку, що резервуари, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального, не є акцизним складом, адже так прямо написано в пп. 14.1.6 ПКУ. Але при заправленні паливом техніки сторонніх організацій підприємство повинне створити акцизний склад, оскільки пальне вже не використовується «виключно для потреб власного споживання». І саме з моменту заправлення всі резервуари, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання такого пального є частиною акцизного складу.

При цьому податківці знову не звернули уваги на те, що у пп. 14.1.6 ПКУ йдеться саме про приміщення, а не резервуари на відкритій території, і в запиті на ІПК задане питання саме про це – чи відносити резервуари на відкритій території до акцизного складу, який визначений як приміщення?

Від себе додамо, що термін «приміщення» визначено у п. 2 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна». За ним приміщення –  це частина  внутрішнього об'єму будівлі,  обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу. Очевидно, що резервуари, розташовані на відкритій території, не є приміщенням. Отже, на нашу думку, знову це питання залишається відкритим. Хоча для підприємства, яке отримало коментовану ІПК,  доведеться дотримуватися позиції, що такі резервуари є акцизним складом при наявності операції з передання пального на сторону для заправляння паливом сторонньої техніки. При цьому розташування резервуарів на відкритій території чи у приміщенні не беруться до уваги.

До речі, у своєму листі від 09.06.2016 р. №12869/6/99-99-15-03-03-15 ДФС прямо вказувала на те, що акцизним складом вважається лише приміщення, розташоване на митній території України, яке, зокрема, містить у своєму внутрішньому об’ємі відповідні ємності, за наявності  умов, визначених у пп. 14.1.6 ПКУ. Отже, питання щодо віднесення резервуарів на відкритій території так і залишається неоднозначним. На нашу думку, логіка визначення акцизного складу, наведеного у пп. 14.1.6 ПКУ, полягає саме у наявності резервуарів для ведення господарської діяльності шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого, газу природного, бензолу, метанолу). При цьому факт розташування таких резервуарів у приміщенні або на відкритій території цю логіку не змінює.

Наступні питання, що розглянуті в цій ІПК, логічно випливають з першого:

• Чи мають бути обладнані акцизні склади витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками?
• Що необхідно розуміти під визначенням акцизного складу: кожен резервуар окремо чи групу резервуарів, які розташовані на відкритій території підприємства?
• Якої логіки необхідно притримуватися при підрахунку загальної місткості резервуарів згідно п. 18 підрозд. 5 розд. XX ПКУ та визначення дати початку застосування штрафних санкцій? Зокрема, об’єм рахують по кожному складу окремо чи враховують загальний об’єм резервуарів, які належать суб’єкту господарювання?

Відповіді на ці питання також надані стандартно – шляхом цитування норм ПКУ.

Так, відповідно до п. 230.1 ПКУ акцизні склади з 01.01.2019 р. повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Оскільки в коментованій ІПК резервуари на відкритій території визнані акцизними складами, то з цього випливає, що вони повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Далі податківці процитували п. 18 підрозд. 5 розд. XX ПКУ про те, що норми ст. 128 ПКУ застосовуватимуться:

• з 1 січня 2019 року – до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів;
• з 1 липня 2019 року – до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів;
• з 1 січня 2020 року – до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (п. 18 підрозд. 5 розділ XX ПКУ).

Конкретної відповіді на задані питання також немає. З наведених формулювань п. 18 підрозд. 5 розд. XX ПКУ робимо висновок, що місткість резервуарів розраховується в розрізі щодо кожного окремого акцизного складу – в цілому щодо групи резервуарів, розташованих на території кожного складу.

Наприклад, підприємство має два акцизних склади: на одному з них розташовано два вертикальні резервуари місткістю по 10000 куб.м та один місткістю 60 куб.м, а на іншому – двадцять резервуарів місткістю по 60 куб.м. Санкції, передбачені ст. 128 ПКУ, будуть застосовуватись до першого з них з 01.01.2019 р., а до другого – з 01.07.2019 р.